Щоденні допити, побої та катування – ось, що довелося пережити мешканці нині окупованого міста Рубіжне на Луганщині. Вона пробула сім місяців в полоні, згодом повернулася в Україну та зараз проходить курс реабілітації.

Пані Ольга шила форму, плела маскувальні сітки та закуповувала медикаменти на потреби армії. Гроші збирала через соціальні мережі. Переживши двомісячну окупацію міста у 2014 році, сподівалася, що під час повномасштабного вторгнення росіяни також не чіпатимуть її. На початку повномасштабної продовжувала плести маскувальні сітки та готувала чергову медичну допомогу для ЗСУ.

У Рубіжному на той час вже не було жодних комунікацій. З метою вижити, Ольга щодня ходила по воду та гуманітарну допомогу. Увесь час, поки був зв’язок, її вмовляли виїхати з міста син і донька, та, коли жінка наважилася, вже було пізно.

1 квітня 2022 року закарбувалося їй на все життя. Окрім ліків для ЗСУ, вдома у Ольги було багато волонтерських нагород та символіки, тому її одразу ж повезли на підвал. Того ж дня жінку відвезли в окупований Старобільськ, згодом у СІЗО Луганська, щодня її катували.

Знущання тривали сім місяців. Окрім цього жінку морили голодом, не давали навіть воду.

У вересні 2022 року росіяни сказали жінці, що вона проходить за списками військовополонених – це була єдина надія на повернення до України, тому Ольга терпіла побої та чекала. У жовтні, після семи місяців полону, окупанти вивезли жінку з пакетом на голові на територію України разом зі 108 військовополоненими жінками.

Читайте також: Новий шрам на наших душах: загинув військовослужбовець з Львівщини Назар Подібка

Зараз чекає завершення реабілітації, аби разом з донькою плести маскувальні сітки для ЗСУ. Незважаючи ні на що, мріє повернутися до рідного міста.