Шість львівських будинків Мінкульт вніс до реєстру нерухомих пам’яток

Йдеться про будинки кінця XІХ — початку XX століть, повідомляє «Еспресо.TV».

Це будинки за адресою:

• вул. Грабовського, 6а. Житловий будинок 1936 року (вже є пам’яткою архітектури місцевого значення);


• вул. Костя Левицького, 23. Вілла, збудована в 1888 році за проектом архітектора Владислава Годовського;


• вул. Кучера, 15. Житловий будинок 1910 року;


• вул. Магазинова, 3. Житловий будинок, що постав у 1906 році за проектом архітектора Бруно Бауера в стилі сецесії;


• вул. Мучна, 50. Вілла, збудована у 1930-х роках;


• вул. Тарнавського, 35. Вілла, збудована на початку XX століття. Є пам’яткою архітектури місцевого значення.

«Звичайно, це добре, що ще шість львівських об’єктів буде захищено законом. Принаймні, має бути захищено. Але якщо врахувати що, приміром, по Львівській області пам’яток десь коло восьми з половиною тисяч, а до реєстру внесено, може, сім-вісім десятків, то стає сумно. Бо такими темпами ми ці всі пам’ятки до реєстру не внесемо ніколи. Вони просто, не будучи захищеними чинним законодавством, банально щезнуть. Колись у радянські часи чиновники звітували — мовляв, відповіли на таку-то кількість листів чи клопотань. Інакше кажучи, результат праці оцінювався у паперообігу. Місцева ейфорія навколо того, що ще шість львівських будинків відтепер у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України дуже мені ті старі часи нагадує», — прокоментував подію голова Львівського обласного осередку Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Андрій Салюк.

За його словами, у чинному законодавстві чітко прописано, як вносити пам’ятки до реєстру.

«Насправді маємо закон України »Про охорону культурної спадщини«, де чітко прописано, як вносити пам’ятки до реєстру. І це не так уже й важко. До того ж повна паспортизація усіх пам’яток відповідно до Закону мала би відбутися ще років із десять тому. Оскільки цього не трапилося, то просто тепер треба цілеспрямовано працювати у цьому напрямку. І мова не про те, що потребує гучних оплесків за кожної ліпшої нагоди, а про  щоденну рутинну працю чиновників, яка просто повинна бути», — додав Салюк.