На них - 40 кілограм броні, гранат та боєкомплекту. Перед ними - бойове завдання - штурмувати фактично через день посадки на Донбасі, вкрадені російськими солдатами. Вони не рахують кілометри нашої землі, звільнені незбагненними для цивільних зусиллями, своїм потом та кров’ю найкращих полеглих побратимів. Вони чесні, без пафосу та самовихваляння. Зовсім не вважають себе героями. Зізнаються, що бути десантниками - важко. Але їм під силу. Бо оточують найвірніші брати по зброї, а чекають найрідніші люди. Назад до домівок. З перемогою. Про це повідомляє Служба зв’язків з громадськістю 80-ої окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України.

Знайомтеся, це «Бетмен». Він має доньку. Його дружина вагітна і ось-ось має народити ще сина. Десантник не приховує: на війні для нього найважливіше - розуміння, що ніхто нікого не кине.

“Мені подобається штурмувати. Перший успішний штурм - під Кремінною. Ми штурмували під*рський взводний опорний пункт. Ми тихо підійшли, почали працювати з РПГ та кулеметів. Вони й голови не могли підняти. Після 10 гранат під*ри ще були живі. Ми заскочили в окоп та знищили ворога. Шість годин безперервного бою. Постійна стрілкотня, без передиху. Було дуже складно, загинув наш побратим - командир відділення. Але ніхто не відступав, всі тримались один за одного та прикривали один одного. Ми відбиваємо нашу земельку”, - каже десантник.

Знайомтеся, це «Пижик». Кулеметник подавляє вогонь ворога під час наших штурмів та оборони. Зізнається, штурм - це завжди 50 на 50. Йдеш і не знаєш, чи вернешся. Але не можеш не йти, бо хочеш захистити свій дім. На «Пижика» чекають брати, батьки та дівчина. Це додає сили виганяти противника:

“У ворога бойовий дух впав, а в нас - ні. Страх є завжди, але коли вступаєш в контакт, він стає меншим та зникає. Ми штурмували посадку, вступили в контакт з ворогом, нормально постріляли… Я почув шурхіт в бліндажі, куди ми насипали. Вони закричали, що здаються. Ми взяли 7 росіян в полон. В нас хороший, навчений підрозділ. Побратими прикривають мою спину, а я - їхні спини. Найважливіше в штурмі - бути впевненим в собі та в своїх людях. Десантником бути важко. Але хто, як не ми? Я не вважаю себе героєм. Я такий, як і всі, хто на війні. Я українець. Відверто, сила духу більша за страх. Ми на своїй землі. Хай вони бояться”.

Знайомтеся, це «Король». Його тішить, що з війни чекає дружина та двоє синів. Він служив у спецназі ще до війни на Донбасі. Десантник - професійний боксер з безліччю нагород. Звик йти в бій, бути бійцем, бути переможцем. Зараз замість рингу - нескінченні посадки на Бахмутському напрямку. Зізнається, що штурм - зовсім інша річ…

“На рингу - не так небезпечно. Перший вихід - тяжкий. Нас тримали на мушці… Але згодом ми вдало відбили територію. Ми виганяємо їх. 80 бригада - все на вищому рівні по підготовці, стрільбі, забезпеченню та плануванню операцій. Командири нас бережуть. У нас класна підготовка та озброєння. Ми переможемо”, - не сумнівається захисник. Знайомтеся, це «Ротвейлер». Веде десантників на штурм на Бахмутському напрямку. “Мамулька, брат і весь мій хутір чекає мого повернення, - зізнається він.

І додає: - Я повернуся”.

Він також знає, за що бореться. Командиру штурмовиків найбільше подобається, що дух побратимів настільки міцний! Львівські десантники йдуть у бій, бачивши противника за пару метрів від себе.

“По-простому, це дуже сміливі люди. Але мало для цих людей слова “сміливість”. Ми йдемо у правильному напрямку, бо є результати - просування вперед. Заїхавши в цей сектор, кожен має себе перебороти - переконати, що зможе це зробити. Бо ніхто за нас - українців - перемоги не здобуде”, - наголошує боєць.

Знайомтеся, це львівські десантники. Люди, які виконують з честю суперменські задачі. Мають силу та витримку, бо взяли на себе відповідальність знищити ворога. За їх спинами - найрідніші та найрідніше. Їх живить любов. Десантники йдуть вперед-вперед задля того, щоб надалі українці жили спокійно у вільній Україні. Їх живить злість та ненависть за кривду й пекло на нашій землі. Їх живить свобода. Своїми діями вони щодня демонструють, що свобода належить їм. І залишиться з ними до кінця.

Львівські десантники - невід’ємна, монолітна і незборима складова Сил оборони України. Разом ми переможемо. ДШВ - Завжди Перші!  Слава Україні!