Ялинку, що стане головною окрасою Львова  подарувала місту родина Пашечко, для якої це дерево було символом теплих свят, ялинці 18 років, її висота 14 метрів. Про це інформує ЛМР.

Цьогоріч місто отримало понад 15 заявок від мешканців Львова та Львівської громади з наміром подарувати ялинку. Як зазначає Марта Бешлей, керівниця управління культури, при відборі ялинки брали до уваги креслатість, висоту і доступність зрізання дерева. 

У 2007 році цю маленьку ялинку в горщику, заввишки близько метра, просто купили, як ще одну святкову прикрасу. Вона стояла в квартирі на Сихові. Навесні ялинку перевезли у Сокільники — посадили біля дому, навіть не підозрюючи, що вона стане такою важливою для родини.

Ялинка росла разом із внуками. Як розповідає внучка Ольга, до початку війни на кожне Різдво сім’я неодмінно прикрашала дерево гірляндами. Ялинка тішила й родину, й усіх сусідів вулиці, адже її було видно здалеку. 

“Я дуже щаслива, що нам випала така можливість — подарувати ялинку місту. Ми дуже хочемо подарувати таким чином людям радість” — розповідає Ольга. 

З роками ялинка стала настільки високою, що почала становити небезпеку для будинків поруч під час вітряної погоди. Потрібно було знайти вихід. Тоді з’явилася ідея запропонувати дерево місту. 

Сім’я ніколи й думала, що колись їхня ялинка прикрашатиме міську площу на Різдво. Рішення запропонувати ялинку місту прийняла уся сім’я після колективного обговорення. Втім, родині дуже неприємно отримувати коментарі про те, що насправді єдина мета — позбутися ялинки безкоштовно і навести лад на подвір’ї за кошти Львівської міської ради.

“Ми вклали в цю ялинку усю любов та душу, любили її. Нам складно її віддавати. Це частина нашого життя. Але ми дуже хочемо зробити приємність для інших людей та міста, яке ми теж дуже любимо”, — ділиться пані Любов. 

На місці, де раніше красувалася ялинка, сім’я Пашечко має намір висадити тюльпани та нарциси. 

“Кожна ялинка, яку пропонувати охочі місту, має свою історію. Ми дуже дякуємо цій родині за її ініціативу. Разом із цим деревцем виросла ціла генерація у родині. Це не просто дерево. Це історія про пам’ять, щедрість і бажання ділитися чимось сокровенним”, — сказала Марта Бешлей, керівниця управління культури.