Сьогодні українці святкують День вишиванки

Сьогодні, у третій четвер травня, українці вже традиційно святкують День вишиванки.

Як пише «Укрінформ», День вишиванки не є офіційним, але відзначають його не тільки в Україні, але й за її межами — українці та всі прихильні до нас та до нашої культури люди.

Акція бере початок з ініціативи студентської молоді факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. У 2006 році вони запропонували один день року присвятити українській вишитій сорочці. Можна сказати, що свято існувало й відзначалося у вузькому колі, але у 2014 році воно вийшло не тільки за межі гуртка свідомого українського студентства, але й за межі самої України.

Українська вишиванка, нарівні з українською писанкою є одним із яскравих символів української культури. До того ж, одягаючи вишиту сорочку, демонструєш не тільки її красу й унікальність, але й засвідчуєш свою приналежність до віковічної української культурної традиції.

Третій четвер травня обраний не випадково. Засновники акції наполягають на тому, аби День вишиванки припадав саме на будень, а не на вихідний, наголошуючи, що вишиванка — органічна складова життя та культури українців, а не вкритий нафталіном артефакт.

Як пише «Ukrainianpeople», 15 років тому Всесвітній день вишиванки не був ані всесвітнім, ані справжнім днем вишиванки. Свято народилося у стінах Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Ідея прийти на пари у вишитих сорочках належить Лесі Воронюк. Власне, зі студентської акції все і почалося.

2006 рік. Галасливі коридори Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Студентка історичного факультету Леся Воронюк бачить друга Ігоря Житарюка у вишитій сорочці.

“Він просто її одягнув. Іноді я так одягалася, іноді ще хтось із друзів. Запропонувала йому обрати один день і вдягтися так кількома групами, щоб це було весело, красиво. Зробити фотографії. Нас було кілька десятків студентів, буквально кілька викладачів підтримало. Це було дуже локально”, — пригадує Леся Воронюк.

Уже з другого року до акції долучилися інші виші Чернівців. Відтак — навчальні заклади з інших міст. Тож насамперед рушійною силою свята стало студентство.

І зі сміхом розповідає ще одну історію: “Мені не завжди вірять, коли кажу, що я — засновниця Дня вишиванки. Бували випадки, коли при мені починали гуглити, чи не вигадую”.

По завершенню університету кожен зі співорганізаторів обрав свій шлях та роботу, втім друзі-однодумці (Леся Воронюк, Олександр Ткачук, Сергій Бостан, Михайло Павлюк, Оксана Добржанська, Ірина Мітнович) не відмовились від свята і заснували у 2015 році громадську організацію “Всесвітній день вишиванки”, яка щороку втілює у життя культурні, просвітницькі та гуманітарні проєкти.

З-поміж великої кількості різноформатних культурних проєктів одними з найвагоміших стали документальні фільми, зняті кіностудією “Диво”, що працює при громадській організації “Всесвітній день вишиванки”. Серед них — перший повнометражний фільм про вишиті сорочки “Спадок нації” (2016), документальний фільм, що руйнує міфи про українську мову “Соловей співає” (2019), фільм про українське народне ткацтво “Ткацький шлях” (2020).