Десантники 80-ї бригади ДШВ вже давно стали легендою. Про те, як хлопці воюють, дізнавалися у них самих х перших вуст. Невигадані історії війни в обличчях наших Героїв передає Служба зв’язків з громадськістю 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України бригади.

Після чергового бойового завдання, журналісти поспілкувалися з воїнами одного із десантно-штурмових підрозділів 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України.

Мужні десантники різних спеціальностей розповіли про свої бойові будні та важку ратну працю щодо захисту рідної землі:

“Було відірвано пів обличчя у побратима під час крайнього штурму. Можна було тільки перебинтувати, щоб нічого не випадало і нічого не потрапило в рану. Ми його врятували. Він живий-здоровий та вже має захисну пластину”, – каже бойовий медик десантно-штурмової роти 80-ї бригади ДШВ Руслан.

Сам Руслан перевівся з артилерійського до десантно-штурмового підрозділу та постійно знаходиться з хлопцями на позиціях. Також травмувався та отримав контузію, але продовжує рятувати бійців та запевняє з теплою усмішкою: подобається ця робота.

Впевненість у побратимах мотивує десантників воювати. Олександр під час першого штурму поводився спокійно, бо знав: спереду та по боках – його побратими, які прикриють та нададуть допомогу.

Ближній бій, штурм ворожих позицій, зачистка окопів, закидання гранатами противника та фізично важкі виходи – їх повсякдене життя… На собі доводиться носити більше 30-ти кілограм спорядження, йти кілометри інколи три-чотири години, а інколи весь день.

Проте десантники вмотивовані штурмувати ворожі позиції: “Бо це наша земля! Ворога треба виганяти, чим ми успішно і займаємось”.

Однак, штурмувати позиції противника – непросто! Бо ворог підступний та живучий. Зі слів захисника, одного разу застосував шість гранат для ліквідації російського солдата, щоб той не становив загрози.

Десантники на рефлексі самостійно вирішують, за допомогою якої зброї знищити противника або при можливості взяти в полон. Одночасно оператор БПЛА веде штурмову групу та вишукує, де знаходиться противник.

 Аеророзвідник Павло – “очі” підрозділу. Він зазначає, що без коригування з повітря – не проходить жоден штурм. Він постійно вчиться та якнайкраще робить нашу роботу, щоб наблизити перемогу.

А гранатометник Максим як тільки чує шурхіт чи помічає рух окупантів, насипає по кущах з гранатомета.

“Я відпрацьовую на відстані, щоб окупант не висував голову. Тільки тоді ми можемо тихесенько й легко підійти. Він сидить в норі, а ми його або беремо в полон, або знищуємо”.

Водії Юрій та Василь згадують бойові дії десантно-штурмової роти і сходяться на одному: по-справжньому щасливі, коли везуть хлопців із успішно виконаного завдання, а вони всі живі та цілі.

ДШВ – Завжди Перші!  Ніхто Крім Нас! Слава Україні!