На Львівщині, трапляються все частіше випадки блокування доріг, як засобу добитись своїх вимог, і наразі нікого не покарано за незручності, завдані іншим людям. Якщо раніше блокування доріг було крайньою формою протесту, то тепер відстоювати свої вимоги, завдаючи незручностей багатьом стороннім людям, стало легко, просто і навіть увійшло «в моду». Чи не тому, що безкарно?

На це питання відповідає Наталія Шутка, в авторському матеріалі IA ZIK .

За останній час перекривали дороги на Львівщині з різних причин – проти зростання тарифів у маршрутках, проти діяльності свиноферми, проти сміттєсортувального комплексу, за військові пенсії понад 8 тис. грн, і навіть, вимагаючи відставки сільського голови.

Найбільший резонанс і критику у соцмережах спричинили неодноразові випадки блокування трас, що ведуть до пунктів пропуску на кордоні з Польщею, організовані «човниками» проти нових митних правил. І це далеко не всі випадки.

[caption id=«attachment_46188» align=«alignnone» width=«475»] Фото: Варта 1[/caption]

Разом із тим, зазначають соціологи, загалом в державі на сьогодні не спостерігається зростання протестних настроїв. Натомість вулична активність зумовлена тим, що не працюють інституційні механізми, через які громадяни можуть відстояти свої права, а дехто свідомо обирає найлегший спосіб – привернення уваги, навіть не намагаючись вирішити проблему по-іншому.

«Чому люди вдаються до таких нестандартних засобів? Відповідь очевидна – тому що вони не бачать механізмів, як можна добитися свого, – вважає соціолог Ірина Бекешкіна. – Коли революції у нас виникали, я казала, що революції виникають там і тоді, коли і де не працюють механізми демократії. Конкретні нестандартні виступи, які мають привернути увагу, виникають саме з цих причин. Як це можна не платити людям зарплати? Це ж незаконно. Але не платять. Таких акцій досить багато. Наприклад, протести проти незаконних забудов. Усі розуміють, що вони незаконні – немає потрібних дозволів, не було обговорення з мешканцями. Держава навіть визнає, що немає законних підстав для цього будівництва – і нічого не робиться. У нас слабка держава насправді. Інституції, які повинні працювати на обстоювання інтересів людей, просто не працюють. Тому люди вдаються до таких заходів. Тому й вулиця вирішує, бо воно не вирішується іншим способом».

[caption id=«attachment_46189» align=«alignnone» width=«492»]

Фото: Варта 1[/caption]

Як приклад соціолог наводить результати опитування щодо того, які саме механізми люди вважають найбільш дієвими для захисту своїх прав. «На першому місці – це звернення до ЗМІ, які власне не вирішують проблеми, а для привернення уваги суспільства. Коли люди перекривають дороги – це є привернення уваги, у тому числі і ЗМІ», – відзначає І.Бекешкіна.

[caption id=«attachment_46190» align=«alignnone» width=«506»] Фото: Варта 1[/caption]

Натомість соціолог Олексій Антипович вважає: перекриття доріг використовують ті, хто хоче найлегшим способом звернути на себе увагу. «Не блокуючи якусь адмінбудівлю, де є охорона, поліція, а блокуючи транспортне сполучення – це найлегший спосіб привернути до себе увагу, адже це робить перепони дуже багатьом людям, створює незручності. Ці незручності потребують вирішення і бажано – негайно, – зазначає О.Антипович. – Тому перекриття доріг є достатньо дієвим, і мешканці Львівщини і України це розуміють і звертають на себе таким чином увагу. Не можна говорити про зростання протестних настроїв. Це просто одна із форм, можливостей отримати швидку реакцію влади, певних органів чи суспільства на свою проблему».

З одного боку, зростання громадської активності – це добре, бо це розвиток громадянського суспільства, відзначає соціолог, але з іншого боку – є юридичні моменти, без яких не обійтися. Вирішення проблеми на законодавчому рівні чи на рівні місцевої влади чи громади потребує не блокування дороги чи пікетів, а діалогу та пошуку рішення, яке задовольнить усі сторони. «Це питання до політичної і громадської культури наших громадян, а не до місцевої влади, – вважає О.Антипович.

[caption id=«attachment_46191» align=«alignnone» width=«478»] Фото: Варта 1[/caption]

Юрист: Законних форм захисту своїх прав є більше ніж достатньо

Юрист, екс-начальник ГУ Юстиції Львівщини Ярослав Жукровський коментує: перекриття доріг – це найгірша і не правова форма висловлення незгоди людей з тими чи іншими рішеннями чи діями, яка не повинна застосовуватися. За це передбачена кримінальна відповідальність (ст 279 ККУ).

Як повідомили в обласній прокуратурі, відповідаючи на інформаційний запит IA ZIK, за останні два роки на Львівщині було зареєстровано дев’ять кримінальних проваджень через блокування доріг (ст. 279 ККУ), ще одне – вже у цьому році. Хоча блокувань доріг було більше. Результати розслідування цих справ залишаються для суспільства невідомими. Про це – жодної офіційної інформації.

Слід нагадати, що привернути увагу до проблеми можна і законними методами.

«Конституція передбачає вільне вираження своїх поглядів, свободу мітингів, походів, страйків. Але те що люди, не використавши елементарних правових механізмів захисту своїх прав, вдаються до таких радикальних заходів і, очевидно, це неправильно. Правові механізми є різні – письмові звернення до органів влади, судові оскарження, лобіювання даних питань на засіданнях в органах влади, розробка законопроектів, проектів нормативно-правових актів, пікетування, які не перешкоджають транспортному руху. Форм захисту своїх прав, передбачених законодавством, більше ніж достатньо. Але, звичайно, простіше вийти і почати ходити по дорозі чи по пішохідному переходу. Безумовно, правоохоронні органи мають на це реагувати. Якби були приклади, коли ініціаторів таких незаконних дій було притягнуто до кримінальної відповідальності – інші такі ж ініціатори, перед тим, як закликати до незаконних дій, добре би подумали. Є питання до правоохоронної системи: чому ініціатори, які вчиняють завідомо незаконні дії не несуть відповідальності за це?».

Якщо говорити детальніше, ситуація, коли люди переходять дорогу по пішохідному переходу, з одного боку, нібито правова і не має ознак злочину. З іншого боку, додає Я.Жукровський, якби працівники поліції перед пішохідним переходом встановили регулювальника руху – пішоходи мали би дотримуватись вимог регулювальника і переходити виключно за його сигналом. Це би зняло питання про самовільну інтерпретацію ПДР при здійсненні так званого блокування.

«Мені особисто не відомі приклади, коли б ініціатори цих радикальних заходів у своїй публічній риториці чи в коментарях казали: «Ми вичерпали усі правові заходи, звертались до суду, органів влади, але жодної реакції, тому ми вдаємося до таких дій». Цього немає, тому це неправильно однозначно», – зауважує Я.Жукровський.

Коли йдеться про протести проти сільських голів чи голів громад, зазначає юрист, чомусь люди не вдаються до судових оскаржень чи механізму дострокового припинення повноважень сільського голови чи депутата. Такі механізми законодавством передбачені, але прикладів їх застосування у Львівській області немає. «Цей правовий механізм не діє, ніхто не хоче його використовувати, бо це треба думати, писати, і це займе трошки часу», – пояснює Я.Жукровський.

Щодо так званих «митних» протестів – теж є повноважні органи, які приймають рішення. «Якщо у будь-кого є сумніви щодо законності нормативно-правового акту – його потрібно оскаржити в судовому порядку. Не ходити біля своєї хати, подвір’я по пішохідних переходах, а використовувати законні методи, у тому числі на мітинги, протести біля основних офісів певних установ з чіткими вимогами правового характеру – скасувати такий акт чи угоду. Залежно від конкретної ситуації, існують методи і механізми правового реагування і врегулювання проблемних питань», – підсумовує Я.Жукровський.

Наразі ситуація виглядає так: поки правоохоронці та владні органи спостерігають, десь там організатори вже готують чергову акцію з перекриття дороги. Чують безкарність?