Українці згадують журналіста Павла Шеремета, якого не стало 20 липня 2016 року. Він поспішав на роботу, проте не доїхав: його автомобіль підірвали в центрі столиці. Чому журналістика коштувала йому життя, а розслідування вбивства й досі не зрушило з місця, з’ясовували журналісти «24 каналу».

Білоруський журналіст Павло Шеремет завжди мав напоготові гострі запитання. Міг поставити на місце будь-кого, не зважаючи на посади.

До речі, займатися журналістикою Павло ніколи не планував. Він закінчив факультет банківської справи у Мінському університеті. Та після випуску Шеремета одразу ж поглинула медіасфера.

Журналіст був жорстким противником режиму Лукашенка. У 1997 році, під час однієї з зйомок чергового репортажу на литовському кордоні, його заарештували і за надуманими звинуваченнями засудили на два роки. 

На щастя, через три місяці Павло вийшов на волю. Його звільнили за клопотанням Єльцина. Шеремет був змушений залишити Батьківщину й виїхати до Росії. Проте довелося залишити й Білокам’яну. Тамтешнім редакторам не сподобалося, як він висвітлював Революції гідності.

Авторське шоу на ТВІ, програма на «Радіо Вести» та кілька рубрик на «Українській правді» — у Києві для Павла Шеремета вистачало роботи.

Він ніколи не соромився називати речі своїми іменами. У падінні економіки в Україні Шеремет звинувачував олігархів й використовував будь-яку можливість, аби пояснити це українцям. 

Три роки тому, приблизно о 8:00 год., автомобіль Павла Шеремета підірвався в середмісті Києва. Журналіст помер у швидкій, дорогою до лікарні.

За даними поліції, камери спостереження зафіксували жінку, котра закладала вибухівку та її спільника. Втім, затримати їх так і не змогли.

На цьому розслідування справи зупинилося. Через рік журналісти оприлюднили власне розслідування. Знайшли свідків, ще одне відео з камер і нових фігурантів справи, яких проґавили слідчі. Зокрема екс-працівника СБУ, який був неподалік дому Шеремета в ніч перед загибеллю.

На всі наші прохання поділитись певною інформацією чи уточнити певну інформацію правоохоронці нам відповідали, що це — таємниця слідства, — розповів Дмитро Гнап, журналіст-розслідувач «Слідство.інфо».

Відтоді, пройшло ще два роки. Замовників і виконавців вбивства так і не знайшли.