Цього дня народився Роман Іваничук (1929–2016), український письменник, патріарх української історичної романістики, знаний громадський діяч.

Як пише «Укрінформ», за понад 60 років творчої діяльності Роман Іваничук написав 20 історичних романів («Мальви», «Вода з каменю», «Журавлиний крик», «Манускрипт з вулиці Руської», «Четвертий вимір»), якими намагався заповнити білі плями в нашій історії. Ці 20 романів охоплюють величезний часовий відтинок — від часів Київської Русі до Майдану. Його літературний дебют відбувся 1954 року, а свій останній роман — «Торговиця», присвячений рідній Коломиї, він видав у 2012 році.

Чимало знайдеться тих, хто саме після прочитання якогось із романів Іваничука починав серйозно цікавився українською історією. Особливо важливо це було в часи брежнєвщини, коли влада робила все, аби відібрати національну пам’ять, адже без неї народ стає слухняною отарою, яку легше гнати «в свєтлоє будущєє». Іваничук належить до славетного покоління шістдесятників. І хоча він ніколи не сидів по радянських тюрмах і не зазнавав відвертих репресій з боку влади — на його людській і письменницькій репутації — жодної плями. Перший історичний роман письменника «Мальви» вийшов друком у 1968 році й був присвячений добі Хмельниччини. Червоною ниткою крізь твір проходить тема яничарства, відступництва й зради, що є надзвичайно актуальною для українців усіх історичних епох. «Чому людина стає манкуртом? Що штовхає її за гроші зраджувати собі, власному народу, вірі? Певною мірою це загадка, таємниця української душі, але я намагався в цьому розібратися», — зауважує письменник. Радянська цензура, яка прогледіла роман, намагалася його заборонити, вилучити з бібліотек, але було запізно — «Мальви» розійшлися 100-тисячним накладом. За це Романа Іваничука хотіли вигнати з роботи (він тоді працював у журналі), всіляко цькували.

До одних із кращих творів письменника належить і роман «Четвертий вимір» про Миколу Гулака і Костомарова та діяльність Кирило-Мефодіївського товариства, а також роман «Журавлиний крик» — про зруйнування Запорізької Січі та про її останнього кошового отамана Калнишевського. Останній твір Романа Іваничука присвячений рідній Коломиї та УПА. Головний герой роману списаний з брата письменника — той 17-річним пішов воювати у лави повстанців, потрапив у радянський полон, 10 років провів у Воркуті.

Роман Іваничук — лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка та інших відзнак. У 2009 році він одержав звання Героя України — «за самовіддане служіння Україні, значний особистий внесок у духовне відродження Української держави, плідну літературну і громадську діяльність». У період становлення української незалежності брав активну участь у національно-визвольному русі. Був одним із засновників Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, Народного Руху України. Навесні 1990 року обраний народним депутатом УРСР, брав участь у підготовці і проголошенні Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року і Акта про незалежність України 24 серпня 1991 року.

Помер на 88-му році життя, вранці 17 вересня 2016 року у Львові.

Похований 19 вересня на Личаківському цвинтарі у Львові.