У Бучі почали ховати тіла закатованих та вбитих росіянами місцевих мешканців, яких так і не впізнали. Кладовище невідомих відсьогодні має 15 могил, загалом неідентифікованих близько пів сотні.

Переважно це тіла із братських могил та людські останки зі спалених окупантами цивільних автівок. Дозвіл на поховання дали слідчі прокуратури, які розслідують воєнні злочини російських солдатів. Всі тіла пройшли ДНК-експертизу і у разі, якщо знайдуться родичі загиблого, — поховане тіло дозволять ексгумувати.

Про це інформує «ТСН».

«Бог знає їхні імена, можливо, знайдуться родичі і будуть вже молитися і будуть знати імена», — каже настоятель Бучанського храму Андрій Головин.

На хрестах замість імені пишуть номери. Такі ж цифри — на табличках, що кріплять до домовини. Ні імен, ні прізвищ, ні дати народження. Єдине що відомо, всі ці люди загинули від куль російських окупантів.

«Це черговий злочин російської федерації, постріли в коліна говорять про те, що людей катували», — зазначає начальник поліції Київської області Андрій Нєбитов.

Деякі тіла, що нині ховають у Бучі, знайшли два місяці тому в лісосмузі поряд з селом Мироцьке. Саме тут розташовувались бойові позиції окупантів.

Усі загиблі — мирні мешканці, яких зв’язали, піддавали тортурам, прострелили ноги, а потім розстріляли. У жодного із загиблих немає документів, тому ідентифікувати тіла вкрай складно.

«Тут всі або розстріляні, або спалені в машинах, зокрема жінка, яка загинула на вулиці Яблунській, є скелет чоловіка, який загинув в машині на Гмирі, коли намагався евакуюватися», — каже заступниця бучанського міського голови Михайлина Скорик-Шкарівська

Розстріляні в машинах, на власних подвір’ях, закатовані в підвалах чи лісосмугах. Тіла людей кілька тижнів лежали просто неба. Цвинтар та дороги до нього постійно обстрілювались, тому і ховали людей де доведеться.

«Як застрелили, вони так і лежали. Я своїх друзів, кого в город поприкопував, бо собаки бігали. Там бабуся у посадці розкладатися почала», — каже мешканець Бучансього району Петро Лазаренко.

На новому цвинтарі невідомих не лунають прощальні слова, немає тут ні квітів, ні вінків. Замість голосінь родичів, стоїть гул трактора, який закопує свіжі могили і тут же вириває нові. У місцевих моргах залишаються ще близько пів сотні невпізнаних тіл.