У четвер Львів попрощається з воїнами Віталієм Федоруком, Віктором Харівим та Ігорем Турком

Завтра, 2 квітня, Львів попрощається з військовослужбовцями Віталієм Федоруком, Віктором Харівим та Ігорем Турком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це інформує ЛМР.

Прощання з Віталієм Федоруком розпочнеться о 09:00 у храмі Введення в храм Пресвятої Богородиці (с. Малечковичі), а з Віктором Харівим — о 09:00 у храмі Воскресіння Господнього УГКЦ (вул. Городоцька, 319А).

Чин похорону обох воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають Віталія Федорука та Віктора Харіва на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Чин похорону Ігоря Турка розпочнеться о 12:00 у храмі Петра і Павла в Рясному (вул. Лукасевича, 15). Поховають воїна на Ряснянському кладовищі, що на вул. Лукасевича, 11.

Біографічні довідки захисників

Віталій Федорук (09.08.1998 — 26.03.2026) Уродженець села Малечковичі Львівської області.

Навчався у Малечківській філії — початковій школі Комунального закладу Солонківської сільської ради «Ліцей імені Героя України Миколи Паньківа» Львівської області, Наварійському ліцеї Пустомитівської міської ради Львівської області та Сокільницькому ліцеї імені Івана Яковича Франка Сокільницької сільської ради Львівської області. Згодом навчався у Львівському національному університеті імені Івана Франка на факультеті журналістики.

Проходив строкову військову службу.

Зі слів рідних, Віталій захоплювався спортом, зокрема футболом. Вирізнявся спокоєм і світлою вдачею, був добрим, щирим і турботливим, комунікабельним і товариським, завжди приходив на допомогу та був опорою для своєї родини.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Миколаївському, Херсонському, Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 27-ї окремої Печерської бригади Національної гвардії України.

У Віталія Федорука залишилися вагітна дружина, син, батьки, сестра, бабусі, теща та родина.

Віктор Харів (19.05.1972 — 30.03.2026) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 60 м. Львова. Згодом здобув професію кравця верхнього одягу у Професійно-технічному училищі №28 м. Львова.

Проходив строкову військову службу.

Працював у будівельній сфері на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Віктор любив подорожі, риболовлю та збирання грибів, захоплювався кулінарією, із задоволенням майстрував вироби з дерева, займався садівництвом. Вирізнявся щирістю, турботливістю, вірністю та чесністю, був надійним і активним.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 2-ї окремої Галицької бригади Національної гвардії України.

У Віктора Харіва залишилися дружина, мати, донька, син, брат та родина.

Ігор Турко (16.05.1990 — 15.09.2024) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі міста Львова. Згодом здобув професію кухаря у Вищому професійному училищі №29 м. Львова.

Працював експедитором у Приватному акціонерному товаристві «Тернопільський молокозавод».

Зі слів рідних, Ігор любив відпочивати на природі та готувати. Вирізнявся добротою, спокоєм і чуйністю, був працьовитим, відповідальним і товариським.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 214-го окремого штурмового батальйону OPFOR Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Ігоря Турка залишилися мати, брат та родина.