Сьогодні, 1 червня, у день народження Ірини «Чеки» Цибух, у Львові відбувся ЧЕКАfest. Про це повідомили організатори на сторінці у ФБ.

«Цей день ми створюємо разом — у памʼять, у любові, у дії. Щоб плекати її цінності. Бо Ірина лишила нам шлях, на який ми опираємось у памʼяті про неї.», - йдеться у повідомленні.

Всі фото: Варта1

Хвилина мовчання на Марсовому полі.

Освітня частина - розмови про те, що було важливе для Ірини.

Епоха інформаційного хаосу: як будувати системи довіри

Марія Фрей та Ірина Саєвич

Розмова про дорослішання під час війни

Володимир Станчишин та Павло Вишебаба

Виступ-лекція «Памʼять як базова цінність»

Антон Лягуша та Катерина Даценко

Несу тебе далі: любов після втрати

Оксана Цибух та Тетяна Трощинська

Розмова з побратимами Ірини

Модераторка: Тетяна Пилипець

Музична частина - гурти, які слухала Ірина. Аукціон кошти з якого підуть на збір памʼяті.

«... І сад зацвів...»

Артистка Чуприненко

Щука-Риба

NAZVA

Крихітка

Аукціон від Василя Байдака

Марина Круть, Уляна Горбачевська, Коло Раю, Софія Лешишак

Ватра з десятьма піснями, які вона Ірина заповідала заспівати.

Збір пам’яті Ірини “Чеки” Цибух:

ЧекаFest – благодійний фестиваль пам'яті Ірини "Чеки" Цибух разом з Благодійним Фондом Сергія Притули / Serhiy Prytula Charity Foundation збирає 2 500 000 гривень на оновлення медобладнання для Медичного Добровольчого Батальйону Госпітальєри • Hospitallers Paramedics батальйону в якому несла службу Ірина. Для побратимів і посестер, які далі продовжують рятувати життя наших захисників та захисниць.

«У своїй роботі Ірина постійно шукала способів, як покращити ефективність та якість надання допомоги. Оновлення медобладнання у медеваках — це важлива допомога, шанс врятувати життя найкращих людей цієї країни.

Серце Госпітальєрів — база у Павлограді знищена внаслідок російської атаки. Це неповоротна втрата. Цей збір — можливість підтримати «Госпітальєрів» та покрити частку ресурсів на оновлення медобладнання.», - пишуть організатори.

Збір припадає до річниці загибелі, а також до Дня народження Ірини.

Посилання на збір в mono: https://send.monobank.ua/jar/9A3Q465aqq

 Довідково:

Ірина Цибух народилася 1 червня 1998 року в місті Львів. Навчалася у львівській середній загальноосвітній школі І—ІІІ ступенів № 91, після її закінчення вступила до Національного університету «Львівська політехніка». Працювала над проєктами для дітей: розвивала медіацентри у віддалених селах і містах України, впроваджували медіаграмотність в освітній процес. Згодом навчалася в Київській школі економіки, де мала б захищати диплом у 2022 році і здобути ступінь магістра державного управління.

Від 2015 року їздила на схід України як військова парамедикиня. У 2017 році долучилася до Суспільного мовлення, де була менеджеркою реформи і реалізовувала освітні проєкти у віддалених селах Донеччини й Луганщини. Працювала з філіями, готувала міжрегіональні спецефіри, втілювала грантові проєкти та знімала документальні фільми, була медіатренеркою.

Разом із колегами з Суспільного Ірина перемогла в конкурсі професійної журналістики «Честь професії» у 2021 році в категорії «Найкраща публіцистика в локальному медіа» та стала фіналісткою в номінації «Найкращий репортаж» 2018 року.

На момент початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року перебувала на сході України: 22 та 23 лютого в Покровську та Краматорську Цибух презентувала свій документальний фільм «Відстань» про дітей із віддалених сіл Донеччини й Луганщини, яким бракує інклюзії. 24 лютого презентація мала відбутися в Сіверськодонецьку, а наступного дня — в Києві. Найближчим часом повернулася на Київщину і долучилася до добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри», де зайняла позицію старшої 5-го екіпажу.

Врятувала чимало бійців, ризикуючи життям під час евакуацій. Регулярно з'являлася в медіа, надавала інформацію журналістам про роботу парамедиків та медиків у зоні бойових дій, інформувала про можливості навчання й підготовки добровольців для надання домедичної допомоги.

Під час повномасштабного вторгнення Цибух опублікувала низку випусків подкасту «Щоденник подкаст Чеки» спільно з медіа «Свідомі».

У березні 2024 Ірина Цибух стала лавреаткою премії «Української правди» «УП-100. Сила жінок».

29 травня 2024 року загинула під час ротації на Харківському напрямку. 2 червня 2024 року з Іриною прощалися у Михайлівському Золотоверхому соборі та на Майдані Незалежності. 3 червня 2024 року Ірину поховали на Марсовому полі у Львові.

Нагороди:

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (26 лютого 2025, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Орден «За заслуги» III ступеня (16 листопада 2023) — за вагомий особистий внесок у розвиток телебачення, радіомовлення і зв'язку в Україні, мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Українському народові і Військовій присязі, багаторічну сумлінну працю.