Завтра, 6 грудня, Львів попрощається з військовослужбовцями Володимиром Теребухом, Русланом Повстюком та Олегом Заяцем, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це інформує ЛМР.

Чин похорону воїнів розпочнеться о 10:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно о 10:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. 

Володимира Теребуха та Руслана Повстюка поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв; Олега Заяця – на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів. 

Біографічні довідки захисників

Володимир Теребух (02.02.2000 – 29.11.2025) Львів’янин.

Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І‑ІІІ ступенів № 7 Львівської міської ради.

Працював в сфері будівництва на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Володимир був надзвичайно турботливим сином і братом, вірним другом та людиною, яка з глибокою повагою ставилася до старших. Його життя було недовгим, але сповненим світла і яскравих моментів. Вирізнявся лідерським характером і великою харизмою, усюди вмів згуртувати людей навколо себе. Мав чорний пояс із тхеквондо, любив водити автомобіль, цікавився програмуванням. Був веселим, позитивним, завжди усміхненим, енергійним і добрим.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському напрямку у складі 80‑ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Володимира Теребуха залишилися батьки, брат, сестра, дідусь, вітчим, зведений брат, швагро, племінниця та дівчина.

Руслан Повстюк (09.09.1989 – 29.11.2025) Уродженець міста Золочів Львівської області.

Навчався у середній загальноосвітній школі I‑III ступенів № 36 м. Львова. Згодом здобув професію автомеханіка у Львівському фаховому коледжі.

Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Руслан любив футбол, риболовлю та природу, вирізнявся добрим і позитивним характером. Був здібним, цікавився технікою та мав виражені лідерські якості.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському напрямку у складі 80‑ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Руслана Повстюка залишилися батько, дружина та родина.

Олег Заяць (05.04.1979 – 01.12.2025) Львів’янин.

Навчався у ліцеї № 70 Львівської міської ради. Згодом здобув професію продавця продовольчих та не продовольчих товарів у Львівському професійному коледжі ресторанного бізнесу.

Проходив строкову військову службу.

Працював у будівельній сфері на приватних підприємствах, зокрема, за кордоном.

Зі слів рідних, Олег був спокійним і домашнім, любив акваріумістику та природу. Йому приносили радість поїздки на велосипеді та походи в гори.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 71‑ї окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Олега Заяця залишилися мати, син та брат.