Нещодавно, 12 липня, у центрі Дрогобича помер 16-річний Глєб Гаркуша. Юнак перелазив через паркан і, пошкодивши ногу до металевої труби, помер від втрати крові на очах у своїх друзів. Про це пише «Медіа Дрогобиччина».

Про те, що смерть Глєба — не просто трагічний збіг обставин, через 9 днів після смерті його почала писати у «Facebook» мама хлопця Алла Гаркуша. Жінка каже, що її сина можна було врятувати, якби йому вчасно була надана медична допомога, якби не були марно втрачені ті перші цінні для порятунку хвилини, коли друзі помираючого хлопця не могли додзвонитися на жодну з екстрених служб.

[gallery link=«file» ids=«295308,295309,295311»]

Днями Алла Гаркуша, мама, знайшла у собі душевні сили, щоб розповісти «Медіа Дрогобиччина» про цей трагічний день, який поділив життя її сім’ї на «до» і «після».

На каміні у вітальні в домі Гаркушів горять лампадки поруч із портретами неймовірно красивого юнака. Розум відмовляється сприймати страшну реальність, адже ще декілька тижнів тому цей юнак радів життю і разом із рідними будував плани на майбутнє …

Яким був ваш син, пані Алло?

Глєб був активним, компанійським, комунікабельним і дуже життєлюбним хлопцем. Свого часу він пробував себе на різних гуртках творчості, ходив на батик, малювання, оригамі, а також займався спортом — баскетбол, бойовий гопак, вчився грати на гітарі. Звісно, бувало не без клопотів — ми сварилися з ним за оцінки, а от кому тепер ті оцінки потрібні…

Як Глєб проводив літо, Ви не давали його в табір?

Планували до сестри закордон — не поїхав через карантин, хоча вже були готові всі документи. На роботу ніде не брали — Глєб дуже хотів працювати. Я зверталася до друзів, знайомих ми навіть ходили на біржу праці, зверталися до підприємців, син просив старших хлопців допомогти йому знайти бодай якийсь підробіток на літо, але все безрезультатно — ніде не хочуть брати підлітків, і ніхто не хоче брати на тимчасово.

Наша влада має більше дбати про підлітків та молодь, їм на канікулах у місті просто немає де дітися.

Що Вам відомо про обставини трагедії?

Останній раз я спілкувалася зі своїм сином буквально за 20 хвилин до трагедії, телефонувала нагадати, щоб він до 24:00 год повернувся додому. Вони з друзями святкували чийсь день народження.

Хлопці, зазвичай, проводили час біля пам’ятника Шевченку або в парку Степана Бандери, а ще біля пошти і в дворі, поблизу вулиці Бориславської. Там є плита бетонна, вони там любили сидіти, співали. Із розповідей друзів-очевидців, трагедія сталася о 22:20 год. Глєб перелазив через металевий паркан, штахета під вагою деформувалася в трубу і пошкодила синові ногу аж до кістки. Глєб відразу ж попросив друзів викликати йому «швидку» (він ще хвилин 5–7 залишався при свідомості). Один із товаришів зумів перебрався до сина за паркан, наказавши іншим негайно телефонувати на «103», а сам намагався надати допомогу . Та хлопці ніяк не могли додзвонитися. Виклики йшли на «101», «102», «103», але безрезультатно. Лише через 7 хвилин після трагедії вдалося зв’язатися із кол-центром пожежників, там взялися налагоджувати зв’язок між хлопцями із «швидкою». А о 22:45 год, коли пройшло вже більше 20-ти хвилин з моменту поранення, до хлопців подзвонили із анонімного номера і представилися, як служба невідкладної медичної допомоги.

У Глєба на той час вже було дуже важке дихання, та оператор замість того, щоб скоординувати дії хлопців та дати покрокову інструкцію, як діяти, почав виставляти претензії, мовляв там приватна територія і «швидка» туди не зможе потрапити!

Ось так халатно і байдуже було втрачено ті безцінні хвилини, коли ще можна було врятувати мого сина! Коли прибула бригада медиків, Глєб був уже мертвий. Лікар навіть не вийшов із службового автомобіля, а медична сестра бідкалася, що вона не зможе перелізти через паркан. Жодних служб, які б могли організувати доступ до сина задіяно не було! Цим займалися діти — на дзвінки приїхали їхні родичі і забезпечили доступ до тіла, а мені біля дванадцятої ночі зателефонували із поліції, й обережно, запитавши спочатку, де мій син, повідомили, що він загинув…

Наступного дня ми мали їхати в гори, до нас збиралися друзі, а вийшло так, що родину і друзів цього ж дня зібрало в нашому домі велике непоправне горе. З-за кордону повернулися чоловік Сергій та дочка Ангелина, нам неймовірно важко, але я не хочу мовчати. Я переконана, якби моєму сину вчасно надали медичну допомогу, трагедії б не сталося! Це ж самий центр міста, тут їхати всього декілька хвилин!

За гіркою іронією рік тому, в такий самий час, Ви писали у «Facebook» про проблему дозвілля для підлітків у час канікул….

Так, була ситуація. Глєб любив грати в баскетбол, займався в секції, але, коли минулого літа вони разом з друзями хотіли займатися на спортивному майданчику біля ДЮСШ, їх звідтам виганяли… Також син катався на скейті, два роки цим займався, поки скейтмайданчик у парку був у належному стані. А потім якось все занедбали, кругом сміття, і там тепер не скейтери, а любителі оковитої частіше збираються.

Алла Гаркуша вдячна друзям Глєба і каже, що вони не піддалися паніці, не розбіглися, як дехто писав у соцмережах, а робили для порятунку все, що могли і вміли. Але, на жаль, дитячих знань та вмінь виявилося недостатньо. Зараз сім’я Гаркушів найняла адвоката і збирає всю необхідну інформацію про обставини загибелі Глєба. Пані Алла каже, що роблять це для того, щоб більше халатність відповідальних осіб не призводила до нових трагедій.

Відразу ж після зустрічі із Аллою Гаркушею, журналісти попросили прокоментувати ситуацію в. о. генерального директора Львівського обласного Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Андрія Васька. Ми надали інформацію про обставини смерті Глєба Гаркуші згідно розповіді мами хлопця, за цим фактом створено комісію і триває службове розслідування, а вчора ми отримали відповідь в. о.гендиректора Андрія Васька щодо перших результатів, подаємо її дослівно: «Після попереднього аналізу оперативної інформації встановлено, що 12.07.2021 о 22 год 31 хв на лінію «103» надійшов телефонний дзвінок від співробітника «101», який повідомив, що у місті Дрогобич, по вулиці Бориславська, біля «Нової пошти», невідомий порізав ногу чи руку. Зі слів співробітника «101», до нього зателефонували, так як не могли додзвонитись на «103».

Оскільки співробітнику «101» були невідомі обставини травми та чітке місце виклику, він продиктував номер телефону додзвонювача, на який перетелефонував диспетчер «103» для уточнення адреси виклику та стану пацієнта. О 22 год 37 хв виклик був переданий до виконання бригаді, яка о 22 год 42 хв прибула за вказаною адресою.

Прибувши на місце виклику бригаді повідомили, що на прибудинковій території, яка огороджена парканом, знаходиться потерпілий, який поранив ногу, перебираючись через паркан. Оскільки периметр території був закритий, висота і гострий край паркану з металу не давали можливості потрапити на територію до потерпілого, бригада повідомила про це службу «101» та «102» та декілька хвилин очікувала аварійного відкриття замку. Потрапивши на територію, бригада виявила тіло чоловічої статі зі слідами масивної кровотечі в паховій ділянці в проекції магістральних судин. Реанімаційні заходи не проводились у зв’язку з констатацією біологічної смерті на момент прибуття бригади. Питання неможливості додзвонитись на лінію «103», що висвітлюється в соціальних мережах, потребує більш детального вивчення, працює комісія по Центру».