У столичній школі № 174 між вчителькою молодшої школи та мамою другокласника стався конфлікт через «татуювання», яке дитина намалювала ручкою, йдеться у сюжеті «Сніданку з 1+1». 

«Вона покликала мого сина і схопила його за зап’ястя, почала задирати кофту і, у дуже гнівному стані, показувати малюнки, які були на зап’ясті, і казати, що це неприпустимо в школі малювати. Я стала на захист своєї дитини, сказала, що в мене теж є татуювання. Вважаю, що це нормально», — розповіла мати школяра Маргарита. 

Після цього вчителька почала сварити і Стаса, і його маму у присутності інших дітей.

«Почала вчителька казати мені, що вона ще не бачила такої жахливої мами, що це взагалі неповага до школи, що школа — це храм знань. Що це ганебна в мене поведінка», — процитувала жінка.

Своєю чергою, директор школи Валентин Койцан розповів, що вчителька написала пояснювальну записку, в якій інцидент описано трохи інакше.

«Вчитель дає трошки іншу інформацію. Якихось слів, які би ображали честь і гідність… я не думаю. Можливо, у цьому контексті мама це сприйняла таким чином», — зазначив він, додавши, що провів розмову з вчителем.

Водночас, викладачка просити вибачення перед мамою відмовилася. У школі ж запевняють, що вчителька — людина добра, з 50-річним стажем, і жодних скарг від батьків до цього не було. 

Але психолог Марія Фабричева зауважила, що саме педагоги часто стають причиною дитячих психологічних травм, а не татуювання.

«Я є одним із найбільш татуйованих психотерапевтів міста Києва, і наявність татуювань на моєму тілі не завадило мені отримати три вищі освіти, і від моїх татуювань жоден клієнт не постраждав. По суті, перше, що треба було зробити в цій ситуації — підійти до дитини і пояснити, це важливо зробити педагогу, якого б віку він не був: »Що ти робиш, навіщо ти це робиш?" — пояснила вона.

За словами активістки громадської організації «Батьки SOS» Олени Бондаренко, натомість батьки самі дуже часто підтримують вчителів у грубому поводженні з дітьми або бояться зробити зауваження.

«Батьки самі підтримують таку поведінку педагогів, вони кажуть — з нашими дітками інакше не можна і тільки так і треба. І тоді вчитель відчуває — так, він у правовому полі, все нормально», — зазначила вона.

Історія Стаса та його мами Маргарити закінчилася дуже непередбачувано: жінка написала скаргу в управління освіти і вже несла її на пошту. Аж раптом Стас здивував маму своєю недитячою мудрістю.

«Він каже — а може не будемо. Я кажу — а що ти думаєш, варто пробачити? Так, давай пробачимо. Бо вона мені нагадує бабусю», — згадує жінка.

Слова сина розчулили Маргариту, і листа вона так і не надіслала. Проте сподівається, що і вчителька, і директор висновки зробили. І наступного разу та ж сама вчителька зможе приборкати емоції і знайде інший спосіб спілкування з дітьми.