В один день 48-річний Володимир з Миколаєва втратив доньку, сина та дружину. Про це повідомила пресслужба Першого медичного об’єднання Львова.

Двома автівками під білими прапорами п’ятеро людей намагалися втекти від війни. Однак їхні автівки розстріляли з кулеметів.

З пасажирів першої автівки дивом вдалося вижити лише зятеві та 5-річному онуку Михайлику. У чоловіка кульові поранення ніг, у дитини — черепно-мозкова травма.

Мама, яка сиділа поруч, накрила сина своїм тілом. Куля потрапила їй в голову.

В іншій автівці загинули всі.

Володимиру, який приїхав на місце розстрілу, довелося самотужки поховати найрідніших людей. Три могили — для дітей та дружини — він викопав у себе в селі. Тепер це окупована ворогом територія.

Потім із пораненим зятем вирушив у Миколаїв, куди швидка повезла онука.

Однак попереду був ворожий блокпост.

Розстріл — саме ним після допиту пригрозили українцям росіяни. Врятувала випадковість: лікар із швидкої, яка випадково проїздила повз, сказав, що чоловіки — його пацієнти. Їх відпустили, однак на цьому випробування війною не завершилися.

Лікарню Миколаєва, куди нарешті таки дісталися, почали обстрілювати. Ховаючись в укритті, дідусь та батько і ухвалили рішення: будь-що евакуювати маленького Михайлика до Львова.