Сьогодні, 23 серпня, у Львові відбулося започаткування традиції щотижневого урочистого церемоніалу підняття Державного Прапора України над Меморіалом пам’яті Героїв Небесної Сотні. Про це інформує пресслужба ЛМР.

Міський голова Львова Андрій Садовий дав право підняти Державний Прапор України Почесній варті Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного.

Преосвященний владика Володимир (Груца) провів поминальну молитву.

Наталя Дигдалович, вдова Героя Небесної Сотні Андрія Дигдаловича, подякувала усім присутнім за пам'ять, і закликала не допустити втрати Незалежності, і не допустити, щоб ми ховалися з нашим прапором.

«У дитинстві я з нерозумінням спостерігала, як до мого дідуся приходили поважні дядьки, і як тихенько вони витягували маленький прапорець і казали: «Тихо дитино, не розкажи нікому!» Я цього не розуміла, думала вони граються з цим прапорцем.

Зараз, усвідомлюючи всю вагу цього прапорця, усвідомлюючи, як у січні 2014 року рука ката не здригнулася, а поцілила в руку людини, яка тримала прапор. Прапор, який люди несли гордо протягом багатьох років. Так я сьогодні згадую Романа Сеника, який був прапороносцем Небесної Сотні. Я згадую тих людей, які 20 лютого, піднімаючись вверх по вул. Інститутській, несли в руках не зброю, не палки чи каміння, а несли в кишені прапор, і щит, для того, щоб на ньому витягти побратима. І коли прапор упав, там на вул. Грушевського чи вул. Інститутській, тисячі людей підняли його і понесли на схід України, боронити нашу Незалежність.

Тому сьогодні я хотіла б від імені всіх родин Героїв Небесної Сотні закликати кожного — не допустімо, щоб ми втратили цю Незалежність, не допустімо, щоб ми знову ховалися з цим маленьким прапорцем. Сьогодні ми повинні пам’ятати ціну цієї Незалежності. Ми повинні гордо підіймати наш прапор і заявляти українською мовою: «Мені не байдуже, який прапор майорить над моєю головою, якою мовою читають молитви мої діти. Я — українець!», — відзначила Наталя Дигдалович.

На завершення події присутні запалили лампадки під звуки пісні «Пливе кача по Тисині».