На початку грудня львів’яни зможуть побачити один із найзагадковіших та найцінніших творів живопису, які зберігаються у Львівській галереї мистецтв. Про це повідомляє видання «Zaxid.net».

Йдеться про картину Жоржа де Ла Тура «Платіж», яка рік провела у реставраційних майстернях. Зусиллями львівських реставраторів вдалося очистити твір від сторічних нашарувань та відкрити авторський живопис.

Пізніші втручання приховували від глядачів первісний вигляд картини. Проте, навіть такою вона десятиліттями викликала захоплення та за неоголошеними рейтингами вважалася (і вважається) одним із найбільших скарбів Львова.

[caption id=«attachment_159909» align=«alignnone» width=«640»] Фото: «Zaxid.net»[/caption]

Додамо, що таємничість огортає все, що пов’язано з життям художника Жоржа де Ла Тура (1593–1652).

Лотаринзький художник, який отримав достатню визнання за життя, після раптової смерті був забутий на два з половиною століття, що забрали в небуття важливі деталі його долі і творчості. Відродження інтересу до творчості Жоржа де Ла Тура почалося в першій половині минулого століття. Невідомі ні подробиці його навчання живопису, ні історія появи його школи послідовників. Мистецтвознавці досі сперечаються про те, хто був замовником його робіт.

Подібна загадковість сьогодні лише підігріває інтерес до колись забутого творця.

У світі відомо лише 32 твори Жоржа де Ла Тура, а таких, що мають підпис художника є лише дев’ять (львівське полотно належить саме до таких). Жодна картина художника не датована точно. І кожна є гордістю будь-якої колекції музейної, яким би великим та відомим цей музей не був (наприклад, Лувр і Львівська галерея мистецтв).

Точно невідомо, скільки картин написав художник. Невідомо, скільки було знищено у пожежі 1638 року у Люневілі. «Жорж де Ла Тур був незаслужено забутий ще у XVII ст. Згодом кому лишень не приписувались його роботи: Веласкесу, Мурільйо, Вермеєру Дельфтському, Луї Ленену, Сурбарану, Рібері, Караваджо, Гонтгорсту etc. «Відкриття» імені живописця відбулось лише у минулому столітті, у 1934 році на знаменитій виставці «Живописці реальності» у Луврі», - розповіла Оксана Козинкевич, завідувачка відділу «Музей європейського мистецтва XIV–XVIII ст.».

Величезною подією стало відкриття у середині ХХ століття твору Жоржа де Ла Тура «У лихваря» (зараз картина експонується під назвою «Платіж») у Львівської картинної галереї (тепер Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Г. Возницького).

Олійне полотно надійшло у 1940 році з музею князів Любомирських (до 1930 р. — збірка Л. Домбського). Раніше його авторство приписували різним майстрам. Ім’я істинного автора було названо лише у 1953 році, розповіла Оксана Козинкевич.

У 1972 р. картина була запрошена на виставку «Жорж де Ла Тур та митці його кола», яка експонувалась у музеї Orangerie (Париж) з 10 травня до 25 вересня 1972 року. Вперше з усього світу разом зібрали 60 творів Ла Тура та митців його кола. Уперше Франція зустрілась із твором з Львівської картинної галереї.

[caption id=«attachment_159908» align=«alignnone» width=«640»] Фото: «Zaxid.net»[/caption]

Сюжет твору залишається загадковим і навколо нього дотепер точаться дискусії. Згідно з гіпотезами, це — викуп або воєнна контрибуція, або ж релігійний сюжет, як Юда отримує тридцять срібних монет. За однією з версій, це жанрова сцена, яка зображує бідного чоловіка, який прийшов сплатити податки.

Можливо, полотно було інспіроване біблійною притчею «про кмітливого управителя» (Лк. 16:7-8), текст якої читався на месі у восьму неділю після Трійці (П’ятдесятниця), вважає Оксана Козинкевич.

Чи не найскладнішою проблемою є визначення часу створення картини. Дата, яка розташована у нижньому лівому куті композиції, погано збережена і відчитати її практично неможливо. Скоріше за все «Платіж» був створений пізніше другої половини 1630-х років, і той факт, що підпис на ній дуже подібний до того, що є на картині «Шахрай» з Лувру, дозволяє припустити, що обидві картини були написані в досить близький час.

Картину ретельно досліджували, фіксуючи усі найменші деталі

«Ми маємо це полотно, яке є унікальним не тільки для України, адже центральна та східна Європа не мають у власності Жоржа де Ла Тура», — пояснює завідувачка науково-дослідного відділу реставрації галереї Інна Дмитрук-Сорохтей.

«Твір піддавався механічним тертям, ймовірно, під час подорожей. Під підрамником ми знаходили солому, тобто її пакували в різний спосіб, в різний час по-різному. Все-таки з XVII століття картина пройшла великий шлях», — додає реставраторка.

Твір встиг повисіти навіть в лазні та в стайні. І, маючи таку важку долю, він відносно добре зберігся. Проте йому все одно знадобилися і ретельні дослідження, і чимало тонкої, ретельної праці реставраторів.