Сьогодні, 12 жовтня, Львів прощається з військовослужбовцями Михайлом Єзерським та Василем Особою, які віддали життя у бою з російськими окупантами, захищаючи Україну. Про це повідомляє ТРК ПЕРШИЙ ЗАХІДНИЙ.

Обох полеглих захисників поховали на Личаківському кладовищі у Львові. 

Біографічні довідки захисників

Михайло Єзерський (15.05.1978-06.10.2024). Львів’янин.

Навчався у Ліцеї №38 Львівської міської ради. Здобув освіту у Львівському фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну, згодом вступив до Вищого професійного училища №63 міста Львова.

Після завершення навчання працював у Публічному акціонерному товаристві «Львівський завод «Автонавантажувач», а впродовж останнього періоду – у Львівському комунальному підприємстві «Рясне-402». У вільний час захоплювався рибальством, присвячував себе вихованню сина.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від загарбників до лав 67-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував завдання із оборони незалежності та територіальної цілісності Батьківщини на Харківщині та Донеччині.

У Михайла Єзерського залишилися мама, дружина, син та брат.

Василь Особа (24.05.1989-06.10.2024). «Нам потрібно самим вставати з колін, розбиратися з внутрішніми ворогами і з тим, що робиться у кожного в головах».

Народився у місті Добромиль Львівської області у патріотичній родині. Батьки Василя Особи з дитинства заклали дві основні опори в житті – любов до Бога та України, що стали основними орієнтирами його земному шляху.

Після закінчення Добромильської загальноосвітньої школи із 2007 року навчався у Техніко-економічному фаховому коледжі Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія». Згодом продовжив навчання в НУ «Львівська політехніка». Працював приватним підприємцем на будівництві.

Із 2009 року долучився до ВО «Свобода», у складі якої завжди посідав активну громадянську позицію задля розбудови України як сильної націоналістичної держави: брав активну участь у Мовному майдані 2012 року у м. Львові та м. Києві, у щорічних смолоскипних маршах з нагоди Дня народження голови Проводу ОУН Степана Бандери, у щорічних маршах у столиці до річниці Української повстанської армії та Дня захисників і захисниць України.

Був безпосереднім учасником Революції Гідности 2013-2014 років у м. Києві. Долучався до акцій протесту біля ВРУ проти внесення змін до Конституції щодо надання особливого статусу окупованим територіям Донбасу, та ін.

За словами рідних, Василь був не лише Воїном, а людиною ідеї, патріотом, націоналістом. Його життя – приклад того, як треба боротися за свою землю. Він чудово розумів, що не тільки збройний спротив, а, головне, внутрішня ментальна відокремленість від чужого забезпечить нам справжню незалежність.

Уже із січня 2022 розпочав військову підготовку і обговорював готовність формування руху опору проти росії. Боронив суверенітет та територіальну цілісність Батьківщини у лавах 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука Національної гвардії України.

Загинув 6 жовтня 2024 року у бою із загарбником.

У Василя Особи залишилися кохана дружина та двоє маленьких дітей.