Сьогодні, 6 вересня, у Львові попрощалися із захисниками Володимиром Леонтьєвим та Іваном Талпою.

Прощання та чин похорону військовослужбовців Володимира Леонтьєва та Івана Талпи відбулися об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові.

Далі захисників поховали на Личаківському кладовищі.

Віддати останню шану Героям прийшли рідні, близькі, знайомі, друзі та небайдужі люди.

Фото: "Варта-1"

Біографічні довідки захисників

Іван Талпа (20.05.1991 – 01.09.2024) Уродженець села Нові Бутори Одеської області.

Навчався у місцевій школі. Професійно-технічну освіту за спеціальністю «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва» здобув у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Фрунзівське професійно-технічне аграрне училище».

Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Проходив строкову службу в місті Миколаєві.

Учасник Антитерористичної операції. У час важких боїв під Іловайськом отримав поранення. Згодом вступив до лав 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України, в складі якої продовжив боронити державу в часи повномасштабного вторгнення. Виконував бойові завдання на Миколаївщині, Херсонщині та Донеччині.

Нагороджений медаллю «За мужність ІІІ ступеня».

За словами близьких, Іван був надзвичайно позитивним, бадьорим та усміхненим, захоплювався військовою справою, вів здоровий спосіб життя, був працьовитим, усім допомагав. Був люблячим батьком, дуже любив сина Артема, який був найголовнішим у його житті.

В Івана Талпи залишились дружина, син, мати, брат та сестра.

Володимир Леонтьєв (17.08.1999 – 02.09.2024) Львів’янин.

Навчався у Скнилівській гімназії імені Праведного Андрея Шептицького Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області. Професійну освіту здобув у Вищому професійному училищі №29 міста Львова.

Після завершення навчання працював барменом у закладах громадського харчування.

Проходив курси для пілотів дронів та дуже любив займатися цією справою. За словами близьких, Володимир бачив себе в армії, хотів бути військовим та присвятив цьому своє життя, завжди був усміхненим та веселим.

Під час повномасштабного російського вторгнення добровільно пішов боронити Україну до лав 67-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на всій лінії фронту.

Нагороджений відзнакою «Учасник бойових дій».

У Володимира Леонтьєва залишились батьки, брат, дві бабусі та дідусь.