Незрячі діти – єдина категорія дітей з інвалідністю, яким для навчання потрібні не зошит і ручка, а спеціальні технічні засоби і спеціальне письмо, а також – спеціальні методики викладання. Про це повідомляє прес-служба ЛМР.

Тому, аби незрячі діти могли безперешкодно навчатися у звичайній загальноосвітній школі, як їх зрячі ровесники, у Львові розробили українську модель інклюзивної освіти незрячих дітей, і за кошти міста вперше в Україні закупили такі спеціальні технічні засоби для навчання.

Так, протягом 2017 року ЛОО ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ» реалізовував соціально-культурний проект «Освіта школярів з важкими порушеннями зору в умовах інклюзії», який фінансово підтримало управління освіти Львівської міської ради. Цей проект зробив інклюзію відкритою для родин, які виховують незрячих дітей. Першою незрячою дитино у Львові, яка навчається за такою формою навчання, є Діана Патерега, учениця 2-го класу Львівської загальноосвітньої школи I – III ступенів №34 ім. Маркіяна Шашкевича.

«Розвиток інклюзивної освіти у місті Львові був розпочатий ще в середині  90-х років – тоді були створені перші класи у загальноосвітніх школах нашого міста. І на сьогоднішній день це питання є надзвичайно важливим, тому що кількість дітей, які мають особливі потреби і навчаються у школах міста, дуже швидко зростає. У порівняні із 2015 роком, кількість таких дітей зросла втричі. Тому місто намагається усіляко допомагати, підтримувати таку форму освіти, як інклюзивна, шляхом впровадження інновацій, шляхом реалізації різноманітних проектів, співпраці із громадськими організаціями. Так, останніми кроками було впровадження додаткової штатної одиниці асистент-вчителя, оскільки розуміємо, що на пів ставки асистент вчителя не завжди готовий працювати у класі, де є троє діток з особливими потребами. Окрім того, у навчально-методичному центрі нашого міста було створено відділ, який займається безпосередньо інклюзивною освітою, де проводиться навчання для батьків, вчителів, асистентів вчителів для того, щоб вони розуміли, як правильно працювати з такими дітьми.

В рамках реалізації соціально-культурних проектів, у 2017 році одним із переможців став Львівський осередок громадської організації Українська спілка інвалідів, які нам запропонували дуже гарний проект – налагодження роботи в інклюзивному класі, де навчаються діти із важкими порушеннями зору. Це був перший такий проект, реалізований у нашому місті. Завдяки цій співпраці було придбано спеціальне обладнання для того, щоб діти могли навчатися, а також була проведена велика кількість навчань, тренінгів, семінарів для педагогів, щоб вони могли розуміти, як це обладнання використовувати у навчально-виховному процесі», - розповіла начальник управління освіти ЛМР Зоряна Довганик.

Так, в рамках реалізації проекту:

–  організовано 5 майстер-класів і практичних тифлотренінгів для співробітників навчально-методичного центру освіти м. Львова. Заняття проводили Галина Ліщинська – перший в Україні вчитель, яка навчала в умовах інклюзії  повністю незрячу дитину, а також Оксана Потимко – незрячий науковець, фахівець в галузі освітніх технологій для осіб з важкими порушеннями зору, автор української моделі інклюзивної освіти незрячих школярів. Під час занять слухачі знайомилися з шрифтом Брайля, методиками проведення уроків за умов присутності в класі незрячого учня, адаптацією підручників і дидактичних матеріалів, роботою на ПК з мовним виводом;

–закуплене спеціальне технічне обладнання – брайлівську друкарську машинку, комп’ютер з програмою екранного доступу, дейзі-плеєр). Це обладнання використовується незрячими учнями замість звичного зошита і ручки, та є дуже дороговартісним;

– придбано низку допоміжних засобів для навчання (озвучені м’ячі, калькулятор з мовним виводом, прилад для рельєфного малювання, карту України та ін.);

виготовлено 30 шкільних підручників у форматі DAISY, рельєфну мапу України, книги брайлем і тактильні малюнки.

«Інклюзивна освіта є в Україні, але чомусь вважалося, що у нас незрячі діти не можуть вчитися у загальноосвітніх школах. Річ у тім, що це єдина категорія дітей з особливими потребами, які користуються не зошитом і ручкою, а спеціальними технічними засобами – озвученим комп’ютером, брайлівською друкарською машинкою і дейзі-плеєром, тому що в них є особливе письмо – шрифт Брайля. Діти інших нозологій користуються звичайним письмом. Окрім такого надзвичайно дорогого обладнання, такі діти ще потребують спеціальних методи викладання у класі. Тому ми розробили українську модель інклюзивної освіти незрячих дітей.

Школа і батьки купити своїй дитині таких засобів не можуть, бо вони є дуже дорогими. Тому ми дуже вдячні управлінню освіти Львівської міської ради, що нас підтримали, і в рамках проекту було закуплено обладнання, яке дає змогу незрячій дитині навчатися у звичайній загальноосвітній школі. Насправді немає потреби купувати такі дорогі засоби для кожної дитини і дарувати їх у постійне використання. Тому ми закупили обладнання і воно буде базі навчально-методичного центру, і якщо якась школа братиме на навчання незрячу дитину, то школа або звертатиметься до центру, щоб брати це обладнання у користування на час навчання дитини у школі. Після того, як дитина закінчить навчання, то обладнання повертається у центр, і працює для інших дітей. Бо цей проект забезпечив усі компоненти української моделі інклюзивної освіти незрячих дітей: облаштування робочого місця школяра, забезпечення доступу до підручників, навчання педагога і асистента вчителя.

Львів став першим місто України, яке впровадило у себе цю модель інклюзії незрячих дітей, і першим місто, в якому управління освіти має ці спеціальні технічні засоби для навчання незрячих дітей. І ми дуже мріємо, щоб такі центри, обладнані спеціальним засобами, як у Львові, з’явилися і в інших містах України», - розповіла Оксана Потимко, незрячий науковець, фахівець в галузі освітніх технологій для осіб з важкими порушеннями зору, автор української моделі інклюзивної освіти незрячих школярів.

Бюджет  проекту  склав  37 тис.  грн.  Окремо  управління освіти закупило брайлівську друкарську машинку, комп`ютер  і  дейзі-плеєр  (на  це використали аналогічну суму коштів). Обладнання закуповувала Оксана Потимко.