З 19 лютого 2024 року свої двері для відвідувачів відчинить музей приватної колекції Роксоляни Шимчук, в якому представлено автентичні строї з різних куточків України. 

«Першу свою сорочку я купила ще в минулому тисячолітті, 1989 році на фестивалі «Червона рута». Вже не пригадую хто підказав, що автентичний стрій можна знайти на Буковині. Перший свій стрій я купила за студентські гроші і він для мене був надзвичайно красивий, неперевершений. Ця сорочка у мене є, але, звичайно тьмяніє перед шедеврами, які вдалось назбирати за ці десятки років», - поділилась спогадами під час брифінгу Роксоляна Шимчук.

 Етнограф та колекціонерка збирала, формувала та відновлювала 
етноодяг, прикраси та головні убори понад 30 років.

Повну кількість, а тим паче вартість колекції, сама колекціонерка не називає, втім у колекції налічується декілька тисяч вибраних зразків українського народного мистецтва. 

Музей знаходиться в підвальному приміщенні за адресою: вулиця Коперника, 17. На першому поверсі – Етно-галерея, де представлені сучасні дизайнерські речі, предмети побуту та прикраси авторства самої мисткині.

Після початку повномасштабного вторгнення одні ховали чи вивозили експонати, а родина Шимчуків наважилась показати культурні надбання, забезпечуючи при цьому їх надійний захист та збереження. 

Перед тим як взятися безпосередньо за облаштування експозиції, довелось осушувати приміщення та зробити капітальний ремонт. Концепцію музею розробив відомий архітектор Віктор Романинець, а за технічний супровід та втілення Роксоляна Шимчук вдячна своєму чоловіку, художнику по металу Мар’яну Шимчуку. 

Сама експозиція поділена за регіонами: Гуцульщина, Покуття (Городенківське, Снятинське, Коломийське), Буковина, Поділля, Львівщина, Волинь, Бойківщина, Подніпров’я та Лівобережна Україна. Також ж у планах, облаштовувати тимчасові виставки,  експозиції.

«Колекціоную шедеври народної творчості, а тому вибір, що виставляти в постійну експозицію, був дуже важкий. То страшні муки. Колекція, як дитина, не можу одне виставити, а інше лишити в скрині поза увагою. За кожну річ серце щеміло. Згодом змирилась, що цілі розділи поки не виставляю: борщівську дитячу сорочку, колекцію буковинських наміток, тощо», - розповідає галеристка, колекціонерка та дизайнерка Роксоляна Шимчук.

«Цей музей - це приклад, коли кожна річ, компонент, складова частина з любовʼю представлена. Так має бути», - сказала під час брифінгу Галина Стельмащук, українська науковиця у галузі історії і теорії декоративно-ужиткового мистецтва, мистецтвознавчої критики, етнології.

«Ось такі приватні галереї - це важлива складова у плані самоусвідомлення себе і роботи з людьми. Державні музеї зараз взагалі заховали колекції і не показують їх, а приватні навпаки - відкрились», - сказав Юрій Мельничук, майстер народного мистецтва з вишивки з 1993 року. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Голова правління Громадської організації «Центр української вишивки та костюму »Оріяна".
Старший науковий співробітник Всеукраїнського центру вишивки та килимарства (м. Решетилівка, Полтавська обл.). - Що краще лілея чи троянда? Було б нецікаво, якби земля була засаджена одним видів квітів. Так само і не можна порівнювати яка вишивка гарніша чи давніша. Оце різноманіття у всій красі представлено у музеї». 

Завдяки фінансовій підтримці за Програмою конкурентно-спроможної економіки України від американського фонду USAID у музеї з’являться аудіогіди чотирма мовами. Етнограф Роксоляна Шимчук описує експозицію та начитає українською мовою. Також на першому етапі оцифрування колекції, а в майбутньому планують створити інтерактивний сайт. 

Для соціальних груп населення, а також військових, вхід до музею - безкоштовний, авторські екскурсії – за домовленістю. 

Більше актуальної інформації у соціальних мережах: Етногалерея Роксоляни Шимчук