Сьогодні, 19 жовтня, у Львові вшанували пам'ять двох полеглих захисників – Андрія Синишина (19.10.1998 – 16.04.2025) та Олега Христенка (19.10.2001 – 07.06.2023). Про це повідомляє ГО "Вшануй".

Цього дня вони мали б відзначати свої дні народження.

Хвилина мовчання відбулася біля Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.

На полі почесних поховань, біля могили Олега Христенка, представники «Галицької Молоді» зачитали Молитву Українського Націоналіста.

Андрій Синишин (19.10.1998 – 16.04.2025). Львів’янин.

Навчався у гімназії «Престиж» Львівської міської ради. Згодом здобув вищу освіту у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю «Актор театру та кіно».

Працював актором у Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса, а також – у Львівському академічному театрі естрадних мініатюр «І люди, і ляльки».

Зі слів рідних, Андрій любив музику, грав на гітарі, писав вірші та оповідання. Читав українську літературу, особливо цінував творчість Василя Стуса. Був спокійним, добрим і товариським, допомагав іншим, завжди залишався хоробрим воїном та вірним побратимом. Вирізнявся креативністю та був справжньою творчою особистістю.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському, Запорізькому, Північно-Слобожанському та Курському напрямках у складі 103‑ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а згодом – у складі 80‑ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Нагороджений, відзнаками Міністерства оборони України «Золотий хрест» та «Разом до перемоги», медаллю «Ветеран війни», а також нагрудним знаком «Учасник бойових дій».

У воїна залишилися батьки та брат.

Олег Христенко (19.10.2001-07.06.2023) Львів’янин.

Навчався у Середній загальноосвітній школі №98 міста Львова. Здобував освіту у Національному університеті «Львівська політехніка». З юного віку проявляв активну громадянську позицію, був учасником різноманітних патріотичних рухів та ініціатив. У мирний час працював у ІТ-сфері: спочатку був спеціалістом компанії “lEVEL UP”, згодом почав реалізовувати успішні приватні проєкти.

У перші дні повномасштабного вторгнення російської федерації, попри відсутність військового досвіду, самостійно поїхав до столиці та вступив до лав 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (колишній окремий полк спеціального призначення «Азов»). За словами самого Олега Христенка, йому «не буде соромно перед дітьми, і буде що розповісти онукам». Спочатку виконував бойові завдання на Київщині, згодом боронив територіальну цілісність та незалежність держави на південному та східному напрямках. Не зважаючи на отримане у боях серйозне поранення, повернувся на фронт до своїх побратимів. Водночас вивчав літературу та займався написанням програм. Працював над новою ІТ-розробкою для покращення боєздатності українських снайперів, однак свій останній проєкт завершити не встиг.

У Олега Христенка залишилися мама, вітчим, наречена, бабуся з дідусем, зведений брат, дядько та племінники.