В Україні триває на тлі мобілізації почалась відправка повісток поштою. Кабмін дав три дні на те, щоб забрати її, якщо вона не була вручена особисто. Якщо цього не станеться, то громадянину загрожує "заочний штраф", а постанова ТЦК при цьому вважатиметься виконавчим документом.

Як зазначає «Судово-юридична газета», до кінця 2024 року Уряд планує направити військовозобов’язаним 900 тисяч повісток. При цьому змінами до правил поштового зв’язку Кабмін визначив, що на те, щоб забрати повістку з пошти буде надано 3 дні (якщо вона не вручена особисто). Після повернення повістки неврученою і проставлення відповідної відмітки поштою ТЦК зможе почати процедуру накладення штрафу. Таким чином, ці штрафи будуть, по суті, «заочними». При цьому постанова ТЦК є виконавчим документом. Тобто, у разі, якщо добровільно штраф, який складає від 17 тисяч грн до 25,5 тисяч грн, сплачений не буде, на ухилянтів можуть відкрити виконавчі провадження та почати стягнення з рахунків. 

Як зазначили у Мін’юсті, відповідно до статті 308 Кодексу про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст.307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби (ДВС) за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Відповідно до КУпАП штраф має бути сплачено не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Виконання постанов ТЦК про накладення адміністративних стягнень, зокрема за порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, здійснюється у порядку, визначеному Законом «Про виконавче провадження».

У разі несплати боржником штрафу державним виконавцем вживаються заходи примусового виконання рішень шляхом звернення стягнення на кошти та майно боржника.

Абзацом 1 ч. 1 статті 48 Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред’явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби).

При цьому, згідно з ч. 2 статті 56 Закону, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Ст. 48 Закону передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

«Також слід зазначити, що у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника (частина сьома ст. 48 Закону)» - підкреслили у Мін’юсті. (Тобто, якщо сума становить менше 160 тисяч грн, то забрати єдине житло в ухилянта не вийде).

Згідно пункту 7 частини третьої ст.18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Крім цього, у Мін’юсті додали, що процедура автоматизованого арешту коштів/електронних грошей боржників на рахунках, відкритих надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, за виконавчими провадженнями, у тому числі про стягнення аліментів, за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження шляхом інформаційної взаємодії державних або приватних виконавців та надавачів платіжних послуг, визначена Порядком автоматизованого арешту коштів/електронних грошей боржників на рахунках/електронних гаманцях, відкритих надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, емітентами електронних грошей, затвердженим наказом Міністерством юстиції від 16.04.2019 №1203/5.