У суботу Львів попрощається із двома захисниками України

Завтра, 6 вересня, Львів попрощається з двома військовослужбовцями: Артем Налято та Микола Кобенко віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це інформує ЛМР.

Чин похорону воїнів розпочнеться о 12:45 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно о 13:15, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв.

Біографічні довідки захисників

Микола Кобенко (19.12.1969 – 01.09.2025) Уродженець міста Олександрія Кіровоградської області.

Навчався у Олександрійському ліцеї № 6 Олександрійської міської ради Кіровоградської області (колишня середня загальноосвітня школа № 6 м. Олександрії). Згодом здобув професію токаря-верстатника у Олександрійському професійному ліцеї (колишнє Середнє професійно-технічне училище № 1 м. Олександрії).

Проходив строкову військову службу в Німеччині.

Працював у Державній установі «Виправна колонія (№ 26)» м. Жовті Води Дніпропетровської області, згодом - у Державній установі «Львівська виправна колонія (№ 48)» наглядачем. Після виходу на пенсію продовжив працювати слюсарем-сантехніком у Львівському державному музичному ліцеї імені Соломії Крушельницької.

Зі слів рідних, Микола був добрим господарем, любив риболовлю, водіння та ремонт автомобілів. Особливим його покликанням було батьківство - він був опікуном 30 дітей, усиновителем чотирьох дітей та мав двоє рідних дітей.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.

У воїна залишилися дружина, двоє дітей та двоє онуків.

Артем Налято (24.09.2003 – 21.07.2025) Уродженець міста Кропивницький Кіровоградської області.

У ранньому віці втратив матір і дитячі роки провів у дитячому будинку. Згодом був усиновлений і виховувався в Італії, де навчався у середній школі. Там же здобув професійну підготовку за робітничими спеціальностями та працював на приватних підприємствах.

Попри непрості обставини життя, зумів стати самостійним і цілеспрямованим. Займався спортом, особливо боксом.

Зі спогадів тих, хто його знав, Артем був мужнім і щирим, мав велике й чисте серце. Вирізнявся дисциплінованістю, силою духу та прагненням до справедливості. Умів згуртовувати людей довкола себе, показував приклад відданості та внутрішньої сили.

У 2022 році повернувся в Україну, долучився до волонтерської діяльності та активно допомагав війську. У червні 2025 року став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України у складі Міжнародного легіону Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Артем усе життя шукав свій дім і своє місце серед людей. І знайшов його тут - в Україні, серед тих, хто прийняв його як рідного. Його ім’я і його історія назавжди залишаться у пам’яті як приклад чистоти, відваги й великої любові до Батьківщини.

У захисника залишилися опікуни та брат, з яким його розлучило дитинство і їх зустрічі так і не судилося відбутися.