У п’ятницю, 7 березня, Львів попрощається з військовослужбовцями Захаром Палієм та Володимиром Кіліяном, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів, пише Львівська міська рада.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Захара Палія поховають на Голосківському кладовищі, Володимира Кіліяна – на Личаківському кладовищі. 

Захар Палій (15.05.1989-27.02.2025) Львів’янин.

Навчався у Львівській гуманітарній гімназії (сьогодні – Класична гімназія при Львівському національному університеті імені Івана Франка). Здобув вищу освіту у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Зеноновича Ґжицького.

Впродовж останнього періоду працював лікарем ветеринарної медицини у ветеринарній клініці «Друг». Обожнював гори, свій вільний час часто присвячував гірському туризму.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від загарбників. Виконував бойові завдання на Сумщині, Херсонщині, Донеччині та на Курському напрямку у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

За словами близьких та побратимів, був винятково хорошою людиною. Користувався великим авторитетом серед колег та підлеглих. Мав добрий рівень мотивації до професійного самовдосконалення, за час проходження служби намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, завжди із розумінням ставився до тих, хто поруч.

За особистий героїзм був нагороджений низкою відзнак, зокрема, Почесними нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», «Срібний хрест» та відзнакою Президента України – орденом «За мужність» III-го ступеня.

У Захара Палія залишилися батьки, дружина та старший брат. 

Володимир Кіліян (22.06.1989-26.02.2025) Львів’янин.

Навчався у Середній загальноосвітній школі № 99 м. Львова. Згодом вступив до Вищого професійного училища № 48 (сьогодні – Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівське вище професійне училище комп'ютерних технологій та будівництва»).

Протягом останнього часу працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сільпо Фуд». За словами близьких, мав надзвичайно м’який характер, обожнював допомагати своїй мамі по господарству.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від окупантів. Проходив військову службу на Київщині, Одещині, Житомирщині, Сумщині, згодом виконував бойові завдання у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Володимира Кіліяна залишилися батьки та брат.