У пʼятницю Львів попрощається з військовослужбовцями Дмитром Равністом, Володимиром Дацишиним та Михайлом Кучковим

Завтра, 26 вересня, Львів попрощається з військовослужбовцями Дмитром Равністом, Володимиром Дацишиним та Михайлом Кучковим, які загинули, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це інформує ЛМР.

Чин похорону трьох воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові. Опісля, близько 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Дмитра Равніста та Володимира Дацишина поховають на полі Почесних поховань новітніх Героїв на Личаківському кладовищі, а Михайла Кучкова – на Голосківському кладовищі.

Біографічні довідки захисників

Дмитро Равніст (26.06.1999 – 23.04.2024). Уродженець міста Подільськ Одеської області.

Навчався у ліцеї № 6 Подільської міської ради Одеської області.

Згодом здобув професію електрослюсаря у Державному навчальному закладі «Подільський професійний ліцей».

Проходив строкову військову службу.

Працював електриком на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Дмитро був добрим і справедливим, завжди готовим прийти на допомогу. Захоплювався пошиттям шкіряних виробів, цікавився комп’ютерними іграми, мав особливий інтерес до саперної справи. Мріяв про незалежну Україну.

Був учасником АТО.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Брав участь в обороні Києва, а згодом боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому та Донецькому напрямках у складі 45-го полку оперативного призначення імені Олександра Красіцького Національної гвардії України.

Нагороджений відзнакою Президента України орденом "За мужність" ІІІ ступеня, медаллю "Ветеран війни", відзнаками Національної гвардії України "За розмінування" ІІ ступеня" та "За доблесну службу".

У Дмитра Равніста залишилися батьки та дружина.

Володимир Дацишин (27.05.1970 – 11.06.2024). Львів’янин.

Навчався у ліцеї № 70 Львівської міської ради (колишня середня загальноосвітня школа № 70 м. Львова). Згодом здобув професію електромонтажника у Львівському професійному училищі № 52.

Проходив строкову військову службу.

Працював електромонтером на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Володимир захоплювався електронікою, був добрим, справедливим і вправним, завжди турботливим до близьких. Вирізнявся доброзичливістю, креативністю та був люблячим батьком.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському та Донецькому напрямках у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Володимира Дацишина залишилися син, мати та брат.

Михайло Кучков (03.05.1984 – 22.09.2025). Уродженець міста Воркута, у 1998 році переїхав до міста Суми.

Навчався у середній загальноосвітній школі. Згодом здобув професійну освіту у Сумському вищому професійно-технічному училищі.

Проходив строкову військову службу.

Зі слів рідних, Михайло любив музику, завжди прагнув допомогти людям. Був життєрадісним, позитивним та щирим.

Був учасником АТО.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Нагороджений численними відзнаками.

У Михайла Кучкова залишилися батьки та син.