Завтра, 13 лютого, Львів попрощається з військовослужбовцями Андрієм Малиновським та Артемом Сопутняком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це інформує ЛМР.

Прощання з Андрієм Малиновським розпочнеться о 09:00 у храмі Христового Воскресіння УГКЦ (вул. Городоцька, 319).

Чин похорону обох воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Біографічні довідки захисників

Артем Сопутняк (13.05.1982 — 15.04.2022) Уродженець міста Луганськ.

Навчався у Маріупольській спеціальній школі № 37 Донецької обласної ради, згодом у Маріупольському будівельному коледжі за спеціальністю «Громадянське будівництво». Також навчався у Маріупольському державному університеті.

Проходив військову службу в складі Державної прикордонної служби України.

Зі слів рідних, Артем захоплювався малюванням, мав творчу вдачу. Був шляхетною й порядною людиною, стриманим, добрим і щирим.

Був учасником Антитерористичної операції (АТО) та Операції Об’єднаних сил.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів брав участь у битві за Маріуполь у складі 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України.

У Артема Сопутняка залишилися дружина, мати, двоє синів та донька.

Андрій Малиновський «Тамада» (14.12.1975 — 08.02.2026) Уродженець села Угри Львівської області.

Навчався в Угрівському навчально-виховному комплексі І-ІІ ступенів «заклад загальної середньої освіти — заклад дошкільної освіти» Городоцької міської ради Львівської області. Згодом здобув професію столяра з виробництва художніх меблів у Державному навчальному закладі «Художнє професійно-технічне училище імені Йосипа Станька».

Проходив строкову військову службу.

Працював столяром на приватних підприємствах, згодом — у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Барком» та у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Захід-Агро МХП».

Зі слів рідних, Андрій захоплювався риболовлею та читанням книг, був веселим і компанійським, вирізнявся щирістю, прямолінійністю та глибоким патріотизмом.

У 2023 році повернувся з-за кордону, а згодом став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Дніпропетровському напрямку у складі 93-го окремого батальйону Сил Підтримки Сил Безпілотних Систем Збройних Сил України.

У Андрія Малиновського залишилися дружина, сини, брат, невістка, онучка, двоюрідні брати та сестри, похресники, племінники, хрещені батьки, дядько і тітки, батьки дружини, свати, друзі та побратими.