У понеділок, 3 червня, Львів попрощається з військовослужбовцем Романом Шаюком та бойовою мединкинею Іриною Цибух, які загинули від рук російських окупантів. Про це повідомляє пресслужба ЛМР.
 
Зранку о 09:30 у храмі великомученика Димитрія УГКЦ (вул. Загірна, 28А) відбудеться молитва і прощання з воїном Романом Шаюком. Чин похорону захисника розпочнеться об 11.00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Чин похорону бойової медикині Ірини Цибух розпочнеться об 14.00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 14:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають Романа Шаюка та Ірину Цибух на Личаківському кладовищі.  

Біографічні довідки захисників

Роман Шаюк (09.06.1986-27.05.2024). Львів'янин. 

Навчався у Середній загальноосвітній школі №30. Згодом здобув професію слюсаря у професійно-технічному училищі міста Львова.

Після завершення навчання працював спершу у сфері надання послуг з охорони власності, а згодом – у рекламі. За словами близьких, був «надзвичайно добрим та мав багато друзів».

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від російських окупантів. Із 22 серпня 2023 проходив військову службу у складі 233-го центру підготовки підрозділів Сухопутних військ Збройних Сил України. Протягом певного періоду також боронив державу у складі 53-ї окремої механізованої бригади імені Володимира Мономаха та 61-ї окремої механізованої Степової бригади. Виконував бойові завдання на східному напрямку фронту.

У Романа Шаюка залишилися мама, племінниця та сестра.

Ірина Цибух («Чека») (01.06.1998-29.05.2024). Доброволиця, бойова медикиня, медійниця, громадська діячка. 

Народилась у 1998 році у Львові, вивчала журналістику у Львівській політехніці, з 2017 року приєдналась до команди телекомпанії «Суспільного». Там працювала над реформою Суспільного мовлення, готувала міжрегіональні спецефіри, знімала документальні фільми, очолювала регіональні філії суспільного мовника у різних областях.

Ірина завжди мала активну патріотичну та громадянську позиції – з 2015-го займалася волонтерською діяльністю. Також їздила з просвітницькими місіями, де розповідала про події Революції Гідності та російсько-українську війну у школах Донеччини. Навчалася медицини у медичного загону спецпризначення «Білі берети» та в американських медиків, де отримала базові навички. Більш ґрунтовну практику здобула в «Госпітальєрах».

З 2020 року навчалася у Київській школі економіки на програмі «Публічна політика та врядування». Але перервала навчання 24 лютого 2022, щоб рятувати та захищати. Ірина повернулась до лав добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри», як бойова медикиня, а згодом очолила 5-й екіпаж. Вона брала участь в операціях з оборони Київщини, Донецької області — від Вугледара до Лиману, Авдіївки, Мар'їнки, Бахмута, працювала в Серебрянському лісі та на Харківському напрямку.

Крім того, Ірина регулярно з’являлась у медіа, розповідала про роботу медиків у зоні бойових дій, інформувала про можливості навчання й підготовки добровольців. Вона пропагувала надання якісної домедичної допомоги вже на етапі евакуації.

У листопаді 2023-го отримала відзнаку від Президента України - орден «За заслуги» III ступеня. У березні 2024 Ірина Цибух стала лауреаткою премії «УП 100. Сила жінок».

Ірина записувала подкасти, давала інтерв’ю, брала участь у різних заходах, щоб допомогти назбирати кошти на потреби армії. Вона не вірила в невідомих солдат. Називала все своїми іменами. «Чека» боролась за те, щоб кожен та кожна, хто став на захист свободи своєї країни, мав право на гідне ставлення. З командою однодумців розвивала культуру вшанування пам’яті загиблих – незадовго до останньої ротації Ірина провела презентацію проєкту «Вшануй».

29 травня 2024 року на Харківському напрямку під час виконання бойового завдання Ірина загинула. 1 червня їй мало виповнитись 26 років.

У Героїні залишилися бабуся, батьки та брат.

«Наші цінності перестали бути чимось словотвірним або символічним. Коли ми вимиваємо машину від крові пораненого, у мене відчуття, наче я можу потримати в руках свободу. Наша незалежність не безцінна, кожен, хто боронить нашу країну, розуміє її ціну. Найважливіші зміни настануть після перемоги, лише тоді ми зрозуміємо, чи дійсно такі життєствердні зрушення впливають на кожного чи лише на учасників подій», - із інтерв’ю з Іриною Цибух, 2023 рік.