У понеділок Львів попрощається з воїнами Віктором Панюковим, Михайлом Юдкіним та Олегом Долінським

20 квітня, Львів попрощається з військовослужбовцями Віктором Панюковим, Михайлом Юдкіним та Олегом Долінським, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це інформує ЛМР.

Чин похорону Віктора Панюкова, Михайла Юдкіна та Олега Долінського розпочнеться об 11:00 в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (вул. Театральна, 11). Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Віктора Панюкова та Михайла Юдкіна поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв (вул. Пасічна). Олега Долінського — на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів 34‑В.

Біографічні довідки захисників

Віктор Панюков (07.01.1989 — 26.06.2024). Львівʼянин.

Навчався у ліцеї №24 імені Марії Конопницької Львівської міської ради, згодом — у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище», де опанував спеціальності слюсаря з ремонту автомобілів та електрогазозварювальника.

Працював адміністратором у сфері готельного обслуговування.

Зі слів рідних, Віктор був доброзичливим, щирим, добропорядним і товариським. Вирізнявся чесністю, врівноваженістю, позитивно ставився до фізичної праці. Із співчуттям ставився до чужого горя, з повагою — до батьків і людей похилого віку.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 355-го навчального механізованого полку Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Віктора Панюкова залишилася мати.

Михайло Юдкін (20.07.1999 — 18.03.2026). Львів’янин.

Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі.

Працював у будівельній сфері на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Михайло був життєрадісним і позитивним, щирим та прямолінійним. Він завжди мав ціль і впевнено йшов до неї. Захоплювався боротьбою й футболом, любив активний відпочинок.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Дніпропетровському напрямку у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України

У Михайла Юдкіна залишилися дружина, донька, бабуся, сестри, друзі та побратими.

Олег Долінський (13.01.1979 — 09.04.2026). Львів’янин.

Навчався у Ліцеї №81 імені Петра Сагайдачного Львівської міської ради, згодом — у Львівському державному фінансово-економічному інституті.

Працював у Товаристві з додатковою відповідальністю «Львівський Маяк».

Зі слів рідних, Олег був стриманою та вольовою людиною. Мав сильний характер і завжди розраховував на власні сили. Захоплювався технікою та працею своїми руками. Був патріотично налаштованим, із глибоким відчуттям власного обов’язку та щиро переживав за долю України. Виявляв стійкість і мужність під час виконання службових завдань. Для побратимів був надійною людиною, яка не підведе у важку хвилину.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави на Донецькому напрямку у складі 1121-го навчального зенітного ракетного полку Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Олега Долінського залишилися дружина, донька, брат та родина.