У суботу, 17 серпня, Львів попрощається з трьома військовослужбовцями. Ігор Северенчук, Любомир Крамарівський, Георгій Окул загинули від рук російських окупантів, захищаючи Україну. Про це пише Львівська міська рада.

Чин похорону захисників розпочнеться о 10:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, о 10:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають воїнів на Личаківському кладовищі. 

Біографічні довідки захисників

Любомир Крамарівський (21.02.1981-09.08.2024) Львів’янин. 

Навчався у Середній загальноосвітній школі №62. Здобув освіту спершу у Львівському поліграфічному фаховому коледжі та Ставропігійському вищому професійному училищі м. Львова, згодом вступив до Української академії друкарства. Також закінчив Львівську філію Європейського університету.

Займався приватним підприємництвом у поліграфічній сфері. Захоплювався садівництвом, любив подорожувати і обожнював присвячувати час дітям. За словами рідних, «завжди був життєрадісною людиною, готовою віддати останнє, аби допомогти іншим».

У квітні 2024 року став на захист Батьківщини від загарбників. Проходив військову службу на Сумщині у лавах 103-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

У Любомира Крамарівського залишилися батьки, вагітна дружина, однорічна донька та брат.

Георгій Окул (25.01.1980-10.08.2024) Львів’янин. 

Навчався у Ліцеї №93 Львівської міської ради. Здобув освіту у колишньому Львівському технікумі залізничного транспорту. Брав безпосередню участь у будівництві Храму Різдва Пресвятої Богородиці.

Після завершення навчання обіймав посаду електрика у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Згодом працював у Регіональній філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», а впродовж останнього часу – у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Деос Реліз». У вільний час захоплювався грою в більярд, цікавився військовою технікою і зброєю, активно вивчав історію та колекціонував марки.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від російських окупантів. Виконував бойові завдання на Луганщині у лавах 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Георгія Окула залишилися мама, дві сестри, два племінники, дві племінниці та кохана дівчина.

Ігор Северенчук (17.12.1993-13.08.2024) Народився у Києві. Згодом родина Ігоря Северенчука переїхала до Львова. 

Навчався у Ліцеї №93 Львівської міської ради, згодом вступив до Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу «Карпати». Здобув вищу освіту в Інституті геодезії Національного університету «Львівська політехніка».

Після завершення навчання займався приватним підприємництвом у сфері надання послуг із вивезення побутових відходів. Ще зі школи захоплювався футболом, входив до дублюючого складу ФК «Говерла», також грав за низку українських та зарубіжних клубів. Обожнював активний відпочинок і подорожі. За словам близьких, «був надзвичайно щирим та енергійним, природженим лідером, люблячим чоловіком і найкращим у світі татом, винятково відповідальною людиною».

Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем став на захист держави від окупантів до лав 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Брав участь у боях за Довгеньке і Торецьк, визволяв Ізюм та Лиман від окупантів. Попри отримані поранення, щоразу повертався на фронт. За особисту мужність і сумлінну службу був нагороджений численною кількістю відзнак, зокрема, Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» та орденом «За мужність» III-го ступеня.

У Ігоря Северенчука залишилися батьки, дружина, син та брат.