Завтра, 14 березня, Львівська громада прощатиметься із чотирма захисниками, які загинули у бою з окупантами - Ростиславом Сенгеєвим, Сергієм Лозовим, Євгеном Кушпітом, Володимиром Чернецьким. Про це інформує ЛМР.

Прощання із Сергієм Лозовим відбудеться о 9:30 в Храмі Всіх Святих Українського народу (вул. Петлюри, 32).

Попрощатися із Володимиром Чернецьким буде можливість о 9:30 в Храмі Вознесіння Господнього УГКЦ (вул. Широка, 81)

Далі прощання та чин похорону військовослужбовців Ростислава Сенгеєва, Сергія Лозового та Володимира Чернецького розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові, а об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають трьох захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань № 87  (вул. Пасічна).

Віддати останню шану воїну Євгенові Кушпіту буде змога о 13:00 в Церкві Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ в місті Дубляни. Поховають захисника на місцевому Дублянському кладовищі.

Біографічні довідки воїнів

Ростислав Сенгеєв (27.06.1972 — 10.03.2026) Уродженець села Городище Хмельницької області.

Навчався у Городищенському ліцеї Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. Згодом здобув фах фельдшера у Закладі фахової передвищої освіти «Київський міський медичний фаховий коледж».

Проходив службу у складі Державної прикордонної служби України.

Зі слів рідних, Ростислав захоплювався військовою справою, любив готувати, туризм і подорожі. Був майстром на всі руки, добрим, щирим, спокійним і неконфліктним, чуйним, співчутливим та турботливим.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 1-го Донецького прикордонного загону «Гарт» Державної прикордонної служби України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни» та відзнаками Голови Державної прикордонної служби України — медаллю «Ветеран служби», медаллю «15 років Державній прикордонній службі України», медаллю «20 років сумлінної служби» та відзнакою «За бездоганну службу».

У Ростислава Сенгеєва залишилися батьки, дружина, син, сестра та родина.

Сергій Лозовий (14.08.1981 — 12.03.2026) Львів’янин.

Навчався у Львівській державній комунальній середній загальноосвітній школі № 3. Згодом здобував освіту за спеціальністю «економіка» у Відокремленому структурному підрозділі «Львівський поліграфічний фаховий коледж Української академії друкарства» та в Українській академії друкарства. Працював у сфері торгівлі на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Сергій любив готувати, відвідувати спортзал, плавання та активний відпочинок. Був добрим, щирим і чуйним, мав добре серце, був комунікабельним, турботливим, душею компанії та мав багато друзів.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському, Донецькому та Запорізькому напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений численними відзнаками.

У Сергія Лозового залишилися батьки, донька, сестра, бабуся, племінники, похресники та родина.

Євген Кушпіт (05.01.1987 — 12.03.2026) Уродженець міста Дубляни Львівської області.

Навчався у Дублянському опорному ліцеї імені Героя України Анатолія Жаловаги Львівської міської ради, згодом — у Львівському фаховому коледжі Львівського національного університету природокористування.

Проходив строкову військову службу.

Працював у сфері сільського господарства. Зі слів рідних, Євген був компанійським, позитивним, добрим і щирим, активним та життєрадісним. Любив риболовлю, відпочинок на природі та футбол.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Миколаївському, Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Євгена Кушпіта залишилися батько, син, брат, наречена та родина.

Володимир Чернецький (25.01.1990 — 29.07.2024) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 55 м. Львова, згодом — у Львівському фаховому коледжі транспортної інфраструктури. Працював помічником машиніста у Первинній профспілковій організації локомотивного депо «Львів-Захід».

Зі слів близьких, Володимир був життєрадісним, добрим і щирим, ніколи не проходив повз чужу біду та завжди був готовий допомогти. Любив свою роботу, захоплювався риболовлею та ремонтом автомобілів. Найбільшою цінністю у його житті була родина — він безмежно любив дружину та обожнював дітей. Був люблячим чоловіком, турботливим батьком і вірним другом.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Володимира Чернецького залишилися дружина, дві доньки, син, родина, куми, друзі, співробітники та побратими.