У суботу Львів попрощається з військовослужбовцями Андрієм Коцарем, Дмитром Дадикою та Дмитром Тимковичем

Завтра, 18 жовтня, Львів попрощається з військовослужбовцями Андрієм Коцарем, Дмитром Дадикою та Дмитром Тимковичем, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це інформує ЛМР.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв.

Біографічні довідки захисників

Андрій Коцар (11.06.1987 – 30.08.2025) Народився за кордоном.

У ранньому віці разом із сім’єю переїхав до селища міського типу Поморяни Львівської області.

Навчався у Поморянському закладі загальної середньої освіти І‑ІІІ ступенів Поморянської селищної ради Золочівського району Львівської області. Згодом здобув професію кондитера, продавця продовольчих товарів у Поморянському професійному ліцеї.

Працював різноробочим і покрівельником на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Андрій був добрим, щирим і справедливим, відданим побратимом і надійним другом. Любив спорт, музику, майстрування та будівництво, мріяв стати військовим.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому та Донецькому напрямках у складі 10‑ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Учасник бойових дій».

У Андрія Коцара залишилися батьки, донька, брат, сестри, племінник та кохана.

Дмитро Дадика (01.06.1995 – 05.10.2025) Уродженець міста Сніжне Донецької області.

Навчався у Донецькій загальноосвітній школі І‑ІІІ ступенів № 49.

Працював завідувачем складу у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Делівері».

Зі слів рідних, Дмитро охоче займався спортом, був життєрадісний, добрий і чуйний. Вирізнявся цілеспрямованістю, справедливістю та відданістю.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 109‑ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України, 419-го окремого батальйону безпілотних систем Сухопутних військ Збройних Сил України та 68‑ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни».

У Дмитра Дадики залишилися дружина та батьки.

Дмитро Тимкович (03.09.1976 – 11.10.2025) Уродженець села Чайковичі Львівської області.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 54 міста Львова та середній загальноосвітній школі І‑ІІІ ступенів № 91 міста Львова. Згодом отримав освіту за спеціальністю «Обслуговування верстатів з програмним керуванням і робототехнічних комплексів» у Вищому професійному училищі № 20 міста Львова.

Проходив строкову військову службу.

Працював менеджером з продажу автозапчастин на приватному підприємстві.

Зі слів рідних, Дмитро захоплювався риболовлею, любив готувати, був добрим та турботливим, завжди готовим допомогти іншим. Вирізнявся наполегливістю та відповідальністю.

Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому, Північно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 47‑ї окремої механізованої бригади «Маґура» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений нагрудним знаком ІІІ ступеня 47‑ї окремої механізованої бригади «Маґура».

У Дмитра Тимковича залишилися син, дружина, сестра та брат.