Завтра, 21 лютого, Львів попрощається з військовослужбовцями Романом Дерефінкою та Михайлом Білим, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це інформує ЛМР.

Прощання з Михайлом Білим розпочнеться о 09:30 у храмі святого Василія Великого та священномученика Олексія Зарицького УГКЦ.

Чин похорону обох воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають полеглих захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Біографічні довідки захисників

Роман Дерефінка (13.03.1975 — 26.11.2024) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №78 та у ліцеї №93 Львівської міської ради. Згодом здобув фахову освіту у середньому професійно-технічному училищі №38 м. Львова.

Проходив строкову військову службу, згодом — службу у внутрішніх військах.

Зі слів рідних, Роман захоплювався риболовлею та футболом, любив відпочинок на природі. Був добрим, щирим і спокійним, вирізнявся м’яким характером та неконфліктністю.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Курському напрямку у складі 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Романа Дерефінки залишилися батьки, брат, сестра та родина.

Михайло Білий (19.11.1997 — 15.02.2026) Львів’янин.

Навчався у ліцеї №38 Львівської міської ради. Згодом здобув професію слюсаря-автомеханіка у Вищому професійному училищі №29 м. Львова та у Вищому професійному училищі №63 м. Львова.

Проходив строкову військову службу у складі Національної гвардії України.

Працював у будівельній сфері та водієм навантажувача на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Михайло був добрим і спокійним, щирим та життєрадісним. З особливою теплотою ставився до дітей, щиро любив своїх племінників. Був небайдужим до тварин. Мав багато друзів, вирізнявся товариськістю, завжди залишався усміхненим і відкритим до людей. Захоплювався кулінарією, слухав музику, писав пісні та був надзвичайно творчою особистістю.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Михайла Білого залишилися мати, сестра та племінники.