У суботу Львівська громада попрощається з воїнами Дмитром Фоміним, Павлом Ференчаком, Євгеном Пилющаком та Орестом Чорним

Завтра, 13 грудня, Львівська громада попрощається з воїнами Дмитром Фоміним, Павлом Ференчаком, Євгеном Пилющаком та Орестом Чорним, які боронили Україну від російських окупантів. Про це інформує ЛМР.

Чин похорону Дмитра Фоміна, Павла Ференчака та Євгена Пилющака розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Павла Ференчака та Євгена Пилющака поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань № 87 (вул. Пасічна), Дмитра Фоміна – на Сихівському кладовищі.

Чин похорону Ореста Чорного розпочнеться об 11:00 у церкві Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Личаківська, 175). Поховають воїна на Голосківському кладовищі, на полі № 46. 

Біографічні довідки захисників

Дмитро Фомін (16.12.1980 – 06.12.2025) Львів’янин.

Навчався у ліцеї № 18 Львівської міської ради. Згодом здобув вищу освіту в Національному університеті «Львівська Політехніка» на будівельному факультеті.

Проходив строкову військову службу в складі Десантно-штурмових військ. 

Працював у охоронній та будівельній сферах на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Дмитро був доброю, світлою та щирою людиною з великим серцем і глибокою вірою в Господа. Грав у шахи, професійно займався айкідо та карате, мав чорні пояси й брав участь у численних змаганнях. Люди тягнулися до нього за доброзичливість, уміння підтримати та розрадити. За що б не брався – завжди мав успіх. Був хорошим сином, братом, найкращим чоловіком і вірним другом, якого щиро любили та поважали всі.

У 2023 році став на Захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 10‑ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», відзнакою Міністерства оборони України «Захиснику України» та медаллю «Ветеран війни».

У Дмитра Фоміна залишилися мати, дружина та племінниця. 

Павло Ференчак (29.06.1993 – 29.04.2024) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 59 м. Львова. Згодом здобув вищу освіту у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького на факультеті економіки та менеджменту.

Працював майстром з виготовлення піддонів на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Павло захоплювався риболовлею, любив природу та водіння автомобіля. Найбільше цінував час, проведений із рідними. Був добрим, мужнім і компанійським, завжди готовим допомогти та вмів знайти спільну мову з кожним.

У 2023 році став на Захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 214-го окремого штурмового батальйону OPFOR Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Павла Ференчака залишилися батьки, дружина, син та брат.

Євген Пилющак (04.02.1991 – 24.11.2025) Уродженець села Бірки Львівської області.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 41 м. Львова. Згодом здобув вищу освіту у Львівському національному університеті імені Івана Франка на факультеті електроніки.

Працював майстром з електрики та сантехніки на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Євген був добрий, любив тварин, цікавився електронікою. Вирізнявся спокійним, неконфліктним і відповідальним характером.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі Департаменту поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють».

У Євгена Пилющака залишилися мати та бабуся. 

Орест Чорний (19.01.1979 – 29.11.2025)

Народився у місті Львові у великій родині чотирьох священників і монахині Дарії.

Після закінчення 10-річної школи поступив до Монастиря Редемптористів. Навчався у Львівській Богословській Академії, де отримав диплом богослова.

Орест 20 років вірно і свято служив Українській Греко-Католицькій Церкві у трьох парафіях Львова. 6 листопада 2025 року відспівав останню Службу Божу, опісля його мобілізували до 82‑ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади.

Орест помер 29 листопада, на 46-му році життя, у Чернівецькій області, де проходив військові навчання.

Зі слів рідних, Орест був дуже скромною, ввічливою та люблячою людиною. Мав талант прекрасного голосу, яким служив Богові та людям протягом свого життя, щоденно співаючи в храмі. Залишив по собі глибокий слід правди, чистоти і світла – у пам’яті тих, хто його знав.