Серед тих, хто повернувся додому 7 вересня, був Андрій Ейдер — наймолодший з полонених моряків, і один з тих, хто був поранений. Коли російські кораблі атакували українські й взяли моряків у полон, йому було 18.

У сюжеті «ТСН.19:30» розповіли історію його кохання та показали один з найщасливіших моментів у житті пари — весілля.

Андрій Ейдер з нареченою познайомилися ще підлітками — на дитячому майданчику. Андрій захотів сфотографуватися з незнайомкою.

Потім він закінчив морський ліцей і мав йти в море. Марина чекала, поки коханий та його військовий катер «Бердянськ» повернуться.

Але російські силовики атакували українські кораблі біля Керченської протоки. Марина із болем впізнала його катер, і зрозуміла, що він там. А потім ще й довідалася, що один із трьох поранених — її Андрій.

Наступні довгі місяці вона бачила коханого на лаві підсудних у Москві. Андрій почав писати їй вірші. Їй залишилася згадка на руці — два однакових татуювання. 

Навіть весілля наврядчи зможе принести більше щастя, аніж той самий день, коли із Москви до Борисполя вирушив літак, а на борту був він.

За декілька днів до обміну Андрій попросив батька купити обручку — планував просто в аеропорту зробити коханій пропозицію. Але не все пішло за планом.

В аеропорту Марини не було, вона перебувала в дорозі. Андрія тим часом поклали у військовий шпиталь.

Вона приїхала лише вночі й одразу в шпиталь. Уже наступного дня Андрій зробив Марині пропозицію.

«Звичайно, одружитися хочеться. Я не знаю, навіщо це робити пізніше, якщо це можна зробити зараз», — сказав молодик.

Ці дівчина й хлопець — пережили випробування полоном, бо вірили, чекали і берегли свої почуття. І от цей прекрасний момент настає — наречена вже поруч з Андрієм, і в центрі Києва церемонія розпочинається.

Пара погоджується на одруження, дає одне одному обітниці любити, бути поруч, підтримувати та берегти шлюб. Андрій та Марина обмінюються обручками — символом кохання та вірності.

Потім пара розписується, аби зареєструвати шлюб. «Андрій, Марино, відповідно до сімейного кодексу України, відсьогодні і назавжди я оголошую вас чоловіком та дружиною», — каже ведуча церемонії.

Пара цілується та підіймає весільний келих шампанського.

«Я вас вітаю, віднині ви сім’я, одне ціле. Чоловік та дружина. Бережіть одне одного, кохайте, цінуйте кожен день та кожну мить, проведену разом! Адже відтепер для вас немає ніяких »я і ти«, а є одне значно більше — »ми«. Пронесіть ваші палкі почуття через усе ваше подружнє життя! Будьте безмежно щасливими!» — завершує церемонію ведуча, після чого наречена кидає букет.