Завтра, 3 березня, Львів попрощається з військовослужбовцями Михайлом-Віктором Сцельніковим, Ігорем Паранкевичем та Степаном Сапсою, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це інформує ЛМР.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають полеглих захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Біографічні довідки захисників

Михайло-Віктор Сцельніков (13.10.1994 — 20.05.2023). Львів’янин.

Навчався у ліцеї №52 Львівської міської ради, згодом — у Національному університеті «Львівська політехніка» на факультеті компʼютерних наук.

Працював бізнес-аналітиком у філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПАМ СИСТЕМЗ», у Корпорації «СофтСерв» та у компанії TurnKey Lender Inc (США).

Зі слів рідних, Михайло-Віктор був щирою, світлою та надзвичайно вмотивованою людиною з чіткою громадянською позицією щодо війни в Україні. Вирізнявся відповідальністю, відданістю та високими моральними принципами, завжди підтримував близьких, умів підбадьорити жартом. Любив життя, займався бігом, захоплювався стрільбою, піклувався про тварин, був донором крові. Був мужнім і жертовним, готовим стати на захист інших.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому, Миколаївському, Херсонському та Донецькому напрямках у складі 206-го окремого батальйону територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України та 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Михайла Сцельнікова залишилися дружина, мати, бабуся, тітка, двоє братів та родина.

Ігор Паранкевич (25.02.1970 — 07.08.2025). Львів’янин.

Навчався у ліцеї №15 Львівської міської ради, згодом — у Національному лісотехнічному університеті України. Закінчив військову кафедру.

Працював директором деревообробного заводу на приватному підприємстві.

Зі слів рідних, Ігор був добрим, спокійним, неконфліктним і життєрадісним, завжди приходив на допомогу. Вирізнявся активністю, мав багато друзів. Любив проводити час з онуками, захоплювався риболовлею, збиранням грибів і відпочинком на природі.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Ігоря Паранкевича залишилися син, невістка, онуки та родина.

Степан Сапса (19.10.1970 — 15.08.2025). Уродженець села Помонята Івано-Франківської області.

Навчався у Помонятській початковій школі Рогатинської міської ради Івано-Франківської області. Згодом здобув професію фрезерувальника у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище».

Проходив строкову військову службу.

Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Степан був доброзичливим і щирим, активним та товариським, мав багато друзів. Захоплювався футболом, брав участь у спортивних змаганнях, любив музику й спів.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Степана Сапси залишилися донька, син, дружина, сестра та родина.