Сьогодні я спілкувався з близькими друзями Даяни. Дізнався інформацію, яка пояснює МОЖЛИВІ МОТИВИ:

Останні півтора роки Даяна регулярно просила у знайомих великі суми грошей (від 30 000 до 500 000 гривень) нібито собі на лікування від 4-ї стадії раку. Дівчина створювала закриті спільноти в соц.мережі для збору коштів собі «на лікування». У липні повідомила друзям, що народила доньку з гідроцифалією і їй також потрібні гроші на лікування. Але у цій історії вона постійно плуталась — розповідала різну інформацію про діагноз, роботу, сімейний стан.

Коли Даяна почала зустрічатися з Русланом (співмешканцем, можливим співучасником злочину), то майже припинила спілкуватися з друзями, бо хлопець їй забороняв. Під час останньої розмови з подругою (вересень 2017) повідомила, що взяла аванс 15 000 гривень на лікування доньки і постійно знаходиться з нею в реанімації. Але друзі ставлять під сумнів існування цієї дитини. Їхня версія – викрадення дитини пов’язане з потребою в грошах.

Жахлива історія з викраденням немовляти знову піднімає питання, про яке усі забувають. Що краще: вкласти сили і ресурси держави в підтримку дитини в складних обставинах ще у ранньому віці чи дочекатися наслідків «дитячої непотрібності» і утримувати її 10 років у в’язниці?