У четвер, 26 березня, Львів попрощається з військовослужбовцями Андрієм Ломагою та Юрієм Парфенюком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів.

Як повідомили у ЛМР, чин похорону Юрія Парфенюка відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїна на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Чин похорону Андрія Ломаги відбудеться об 11:00 у храмі Преображення Господнього у селі Малі Підліски. Поховають воїна на місцевому кладовищі у Малих Підлісках.

Андрій Ломага (31.01.1976 — 02.11.2023) Народився за кордоном, згодом разом із сім’єю переїхав до села Малі Підліски Львівської області.

Навчався у Закладі загальної середньої освіти І — ІІІ ступенів селища Запитів Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області. Згодом здобув професію слюсаря у Львівському коледжі «Інфокомунікації» Національного університету «Львівська політехніка».

Проходив строкову військову службу. Працював у будівельній сфері та водієм навантажувача на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Андрій захоплювався риболовлею, збиранням грибів, любив футбол, грав у хокей. Вирізнявся спокоєм і врівноваженістю, був сімейним, добрим і товариським, мав багато друзів.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 42-ї окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Андрія Ломаги залишилися брат з сім’єю та родина. 

Юрій Парфенюк (08.05.1982 — 15.02.2026) Уродженець села Коритно Рівненської області.

Навчався у Пляшівській гімназії Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області, згодом — у Відокремленому структурному підрозділі «Рівненський автотранспортний фаховий коледж Національного університету водного господарства та природокористування» за спеціальністю «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів». Працював маляром на приватному підприємстві.

Зі слів рідних, Юрій любив пізнавати природу українських Карпат, надавав перевагу активному відпочинку, цікавився автомобілями та їх модернізацією. Вирізнявся доброзичливістю, щирістю та безкорисливістю, завжди був готовий прийти на допомогу. Був хорошим сім’янином, люблячим батьком і надійною опорою для дружини.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому напрямку у складі 154-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Юрія Парфенюка залишилися мати, дружина, син, донька та родина.