Насильство над дітьми в Україні подекуди набуває загрозливих форм. 4-річна Надійка отримала удари пляшкою, ногами і кулаками по голові за те, що не захотіла їсти тарілку супу, йдеться у сюжеті ТСН.19:30.

Через півтори доби дитина померла в своєму ліжечку. Менш ніж за тиждень, у цьому ж регіоні, від батьківської руки вмирає інша маленька дівчинка. На Закарпатті мати заморила сина голодом, а на Кіровоградщині, із сім’ї депутата, забрали ледь живого  хлопчика — він важив удвічі менше своєї норми. Ми б воліли цього ніколи не показувати, але у ТСН ледь не щодня дзвонять бувалі педіатри та полісмени — вони приголомшені масштабами насилля над дітьми. 

Це трагічні фінали та страшна статистика: щотретя дитина в Україні зазнає насилля. І переважна більшість кривдників — це не мачухи чи божевільні маніяки, а рідні неньки і татусі, не завжди бідні чи алкоголіки. Але завжди певні в тому, що дитина — то їхня власність, а побиття — не гріх, а наука. 70 % дорослих українців визнають, що ляпас по сідницях — популярний метод виховання. Майже третина дорослих вважає, що без фізичного покарання дитину не виростити. Але найбільше діти скаржаться на психологічне насилля — під тиском дорослих живуть 45 % сучасних дітей.

Хто виросте з тих, які витерпіли і вижили? Загартовані, дисципліновані і... нещасні воїни. Едуарду 41 рік, зовні це не чоловік, а скеля. Насправді це досі маленький хлопчик, нездатний відплатити... матері, котра неодноразово доводила його до думок про суїцид. Сина вона виховувала сама, авторитет добувала паском і голодом — покаранням була заборона навіть торкатися холодильника. Як підріс, удари пішли у самісіньке серце: «Нічого з тебе не буде, нічого в тебе не вийде, жодна дівчина з тобою жити не буде».

Хлопчик, що колись утік від деспотичної мами, досі бігає від жінок і від успіху. Він досі внутрішньо страждає і не може зрозуміти, за що йому це.

«Наші три–чотири попередні покоління були весь час у стані виживання. Біль, страждання та стосунки агресивно-жертовні, травматичні — вони заклали болісний фундамент домашнього насильства, котрий ми зараз бачимо», — пояснює психолог.

Розірвати це коло можна нинішнім батькам. ЮНІСЕФ в Україні пропонує відверто поговорити про насильство і розпочинає масштабну соціальну акцію: усе починається зі слова. Креативно-психологічний десант хоче навчити тат і мам «розрулювати» складні ситуації без допомоги рук.

Вони записали шкідливі фрази, підслухані в пісочниці, і пропонують альтернативу: замість «Відчепися від мене» — «Послухай, я зараз втомлена, погуляй поки сама, а потім пограємо разом», замість «Як тобі не соромно» — «Давай не заважати іншим, це може їх лякати/засмучувати», замість «Зараз впадеш, жаліти не буду» — «Будь уважним, дивися під ноги». Поради планують помістити на пляшку молока — популярний молочний виробник поступився місцем на етикетці. 50 тисяч пляшок з інструкціями проти агресії вже розвезли по всіх містах і селах України. У кіосках та супермаркетах до кінця року продаватиметься подвійно корисне молоко. Організатори акції вірять у силу підсвідомості: от постоїть така пляшка в холодильнику, одна, друга, третя — і потім батьки, хочуть чи ні, замисляться, перш ніж травмувати словом, і напевно зупиняться перед тим, як занести руку.