Незатвердження науково-проєктної документації з визначення меж історичного ареалу Львова не впливає на правовий режим території як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, та не виводить її з-під державної охорони.

На це вказав у своєму рішенні Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду, повідомляє «Укрінформ».

Як зазначається, позивач оскаржив припис Міністерства культури та інформаційної політики щодо зупинення будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель.

Підставою для винесення спірного припису було проведення будівельних робіт у межах історичного ареалу Львова й охоронної (буферної) зони об’єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, апеляційний — задовольнив його.

Зокрема, апеляційний суд керувався тим, що позивач розробив і затвердив проєктну документацію відповідно до затверджених містобудівних умов та обмежень, провів її експертизу й отримав дозвіл на початок будівельних робіт, а історико-архітектурний опорний план та межі історичного ареалу Львова не затверджені у встановленому законом порядку.

КАС ВС скасував рішення апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції, визнавши припис Мінкультури законним.

ВС встановив, що на момент виникнення спірних правовідносин чинною була ухвала Львівської міськради від 30 вересня 2010 року № 3924 «Про затвердження містобудівної документації «Корегування генерального плану м. Львова» ІІ-стадія. Генеральний план». Документ був розроблений на підставі чинних на той час нормативно-правових актів.

У Генеральному плані Львова міститься розділ, у якому зазначено, що охорона історичного середовища міста — один із пріоритетних стратегічних напрямів діяльності всіх учасників містобудівного процесу міста.

ВС звернув увагу, що такий розділ ґрунтується на історико-архітектурному плані Львова, розробленому інститутом «Укрзахідпроектреставрація» у 2005 році. Він стосується, зокрема, території, що перебуває під охороною ЮНЕСКО та історичного ареалу міста.

Цей план також врахований під час ухвалення рішення виконкому Львівської міськради від 9 грудня 2005 року № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова». У цьому зв’язку КАС ВС дійшов висновку, що межі історичного ареалу Львова були закріплені на нормативному рівні.

Тож КАС ВС погодився з висновком суду першої інстанції, що Мінкультури під час винесення спірного припису діяло в межах повноважень, визначених законом «Про охорону культурної спадщини», на виконання покладеного на Мінкультури завдання щодо охорони об’єкта всесвітньої культурної спадщини.

Читайте також: центр Львова планують внести до списку спадщини ЮНЕСКО, яка перебуває під загрозою.

Як повідомлялося, Комітет Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО вніс Собор Святої Софії із прилеглими спорудами і Києво-Печерську Лавру, а також ансамбль історичного центру Львова до списку об’єктів, що перебувають під загрозою знищення через обстріли Росії.