Відпочинок у Карпатах закінчився для туристки інвалідністю (ФОТО)

Трагедією закінчилася для родини Жукових із Маріуполя поїздка до Карпат на відпочинок. Світлана та Олександр разом зі своєю онучкою, 9-річною Настусею, вперше вибралися в українські гори. Але замість теплих спогадів та яскравих вражень від поїздки родина вимушена витрачати тисячі доларів на лікування. Про це йдеться в матеріалі «Obozrevatel». Активна та енергійна Світлана після нещасного випадку на одному з крісельних підйомників гірськолижного курорту Драгобрат опинилася прикутою до ліжка: через складні переломи вона перенесла декілька операцій і, наразі, не відчуває ноги. Чи зможе жінка хоча б колись не те що бігати, а бодай якось пересуватися з ціпочком — не знає ніхто. Натомість навіть мінімальної допомоги на лікування від людей, що заробляють на експлуатації підйомника, Світлана так і не дочекалася. Та й місцева поліція, схоже, не надто поспішає розслідувати обставити травмування туристки з Маріуполя. «Гуцул ходу не міняє», — з гіркою посмішкою цитує місцеву приказку житель Маріуполя Олександр Жуков. Для нього та його родини нещодавно ця фраза набула особливого значення. Події останнього місяця сформували в чоловіка стійкий стереотип, що допомоги від гостинних жителів українських Карпат чекати йому не варто. 31 липня, за декілька днів до запланованого повернення додому, Жукови вирішили скористатися пропозицією поїхати на приватну екскурсію на Драгобратський водоспад та льодовикове озеро Герешаска. Частину маршруту вони мали подолати на одному з підйомників гірськолижного курорту «Драгобрат»: на вершину гори Стіг їх повинні були підняти на крісельному підйомнику «Карпатська чайка». Олександр вирішив їхати разом з організатором екскурсії на його джипі. А Світлана з онучкою та парою випадкових знайомих з Одеси, які склали їм компанію в цій екскурсії, пішли на підйомник. «Я не поїхав. У мене після 50 років раптово виник страх висоти. А дружина з онукою поїхали. Це ми вже зараз знаємо, що це небезпечно. Що є наказ МНС від 2011 року, який регламентує роботу цих підйомників і де зазначено, що користуватися ними можуть лише спортсмени і лише взимку, за наявності снігового покриву не менш від прописаної в наказі товщини. Що ти, сідаючи на цей підйомник, маєш нагорі, щойно ногами торкнешся землі, дуже швидко бігти вперед, аби тебе не вдарило ззаду кріслом… Тоді ми цього не знали. Інакше б не поїхали. Ніхто нас не попередив, не розказав, що і як робити. Просто взяли 200 гривень з людини — і вперед», — розповідає Олександр. Лижники та любителі зимового відпочинку в горах знають: аби не травмуватися, під час наближення до платформи треба підняти ноги, аби не зачепитися за неї. А потім — відкрити загороджувальну перекладину на кріслі. І дійсно — вкрай важливо максимально швидко після приземлення на платформу відбігти, аби уникнути зіткнення з кріслом. Зробити це на лижах у снігу, маючи спортивну підготовку, — нескладно. Інша справа — якщо ти цього алгоритму не знаєш. Нагорі, згадує чоловік розповідь дружини і очевидців того, що трапилося, туристів зустрічав хлопець років 16–17 на вигляд. Коли крісло наблизилося до верхньої платформи канатної дороги, він на відстані почав проводити запізнілий «інструктаж» зі сходження з підйомника. «Коли моя дружина і онучка під’їхали до верхньої платформи, цей хлопець почав кричати: »Піднімай! Піднімай!!!«. Що піднімай? Як з’ясувалося, треба було підняти ноги. Дружина це зробила. Далі він знову кричить: »Піднімай! Піднімай оте!!«. Світлана знову не зразу зрозуміла, що він мав на увазі ту перекладину… Вона рознервувалася, розгубилася. Хвилювалася передусім за онучку… Настя зіскочила без проблем. А у дружини часу зіскочити вже не вистачало: крісло вже скоро мало розвертатися. Цей хлопчина почав кричати: »Швидко стрибай! Швидко стрибай!!!«… І вона стрибнула. А в спину їй прилетіло крісло і збило з ніг… Результат: складний перелом плечового суглоба, складний перелом ліктьового суглоба і повністю розтрощений тазостегновий суглоб», — розповідає Олександр. Коли Жуков разом з екскурсоводом дісталися до вершини підйомника автомобілем, біля Світлани з’явилися двоє чоловіків. Вони намагалися переконати завантажити травмовану жінку, що кричала від болю, в джип організатора екскурсії — і самотужки везти її в лікарню. «Казали: »вона тут заважає«… Я бачив, що там серйозні переломи. Знаю, що людину з такими травмами не можна рухати… Ви не повірите — я ледь не ногами їх відганяв від дружини, аби вони її не чіпали. Вимагав викликати рятувальників із МНС, повідомити в поліцію, подзвонити у швидку… Пів години десь вмовляв, поки вони по рації з рятувальниками зв’язалися. Нам пощастило, що з гори якраз спускався один із рятувальних загонів. Хлопці, спасибі їм, побачили нас, зупинилися, прибігли. Надали домедичну допомогу — наклали шини, зафіксували дружину в тому положенні, в якому вона лежала, викликали авто, аби її спустити вниз, де вже чекала швидка… На той момент минуло вже більш ніж година», — розповідає Олександр. Рятувальники, за словами чоловіка, зробили все, що могли: надали допомогу, повідомили про подію поліцію, внесли інформацію до бази МНС. Однак у разі згадки про пережите Олександр досі не може стримати емоцій. «Водій — молодець, »Шумахер«. Менш ніж 100 км на годину не їхав. Ввімкнув сирену — і вперед… Дорогою дружина двічі непритомніла. А Настуся обблювалася… Діду нічого не сказала. Шапочку зняла — і туди… Це було страшно! Ви навіть не уявляєте, який це жах», — голос у Олександра відчутно тремтить. Травмовану Світлану доправили до Рахівської міської лікарні. Там їй одразу призначили першу операцію — усього їх у жінки було три. Лікарі озвучили Олександру попередню вартість лікування: імплант, яким його дружині мали замінити розтрощений тазостегновий суглоб, коштуватиме близько 50–70 тисяч гривень. Олександр розгубився: таких грошей у нього не було. І вирішив звернутися по допомогу до людини, яку співробітники «Карпатської чайки» назвали власником бізнесу — місцевого мешканця Василя Маркульчака. «Та жінка з Одеси, яка була свідком того, що трапилося, »витрясла« з хлопчини-працівника номер власника підйомника. Як мені сказали, його тримає Василь Васильович Маркульчак, який ще декілька років тому працював у поліції, а потім звільнився. Одеситка йому передзвонила, він наче погодився допомогти. А коли мені ввечері озвучили, скільки коштуватиме лікування — я зателефонував йому сам. Пояснив, що таких грошей у мене немає. Попросив допомогти, бо ж це сталося на його підйомнику. Сказав, що у разі відмови змушений буду йти до поліції. А він сказав: »А, до поліції? Бажаю вам успіху!« Все, на цьому наше спілкування закінчилося. Він мені більше не телефонував, я йому теж. Ні про яку допомогу, звісно, не йдеться», — каже Олександр. У виданні зв’язалися з Василем Маркульчаком. Він факту травмування не заперечує. Однак стверджує: провина за це цілком і повністю лежить на Світлані. «Це був нещасний випадок. Необережність з її боку, умовно кажучи. Тому що... необережність. Ну не ознайомилась людина перед тим, як сідати в крісло. Стоять інформаційні банери. Повинна була ознайомитись. Не ознайомилась. Мало того, руки зайняті пакетом. На відео все видно. У руках пакет, ще щось. Там чітко вказано, що рука — чи то права, чи то ліва, залежно від того, з якого боку сидить людина — повинна бути вільна. Цього не було. Чесно кажучи, мені її, якщо чесно, шкода як людину. Ну сталася така ситуація», — сказав Маркульчак.