Путін зазнав невдачі у своїх початкових цілях щодо України. Про це пише Der Standard.

Росія наразі контролює п'яту частину України, але це співвідношення майже не змінилося майже за три роки.

«Для Кремля йдеться не про кілька сіл, а про об'єднання Росії, України та Білорусі. Якщо Путін відмовиться від цієї мети, він підірве величезний стовп власної системи.» -повідомила Емілі Ферріс - старший науковий співробітник британського політичного аналітичного центру Royal United Services Institute.

Марк Галеотті один із найвидатніших британських експертів з питань Росії, який проводить дослідження в Кембриджі, Лондонській школі економіки вважає практично неможливим, щоб Україна могла змусити Путіна вивести війська військами.

«Він навіть не бажав вести переговори, коли втратив частину власної країни під Курськом. Якби Україні вдалося, наприклад, погрожувати сухопутному мосту до Криму поблизу Запоріжжя, він, ймовірно, поставився б до ситуації серйозніше. Але це дуже малоймовірно», - сказав Галеотті.

Згідно з останніми даними вашингтонського Інституту досліджень безпеки та конфліктів, понад мільйон російських солдатів зараз загинули або отримали поранення; з українського боку ця цифра становить близько 400 000.

«Для Путіна це не вирішальний фактор; він розглядає солдатів як людські боєприпаси. Однак, чим більше їх гине в Україні, тим вищі витрати на вербування та тим більший тиск на ринок праці та економіку», — каже Галеотті. «Вимірювано чисельністю населення (населення Росії приблизно в чотири рази більше, ніж у України), Путін, ймовірно, вважає співвідношення загиблих і поранених перемогою. Однак, якщо все так продовжуватиметься, Росії зрештою доведеться уповільнити свої наступальні дії».

Ферріс також бачить причини невігластва Путіна, приховані в російській історії:

«Люди просто звикли до такого роду травм. Сім'ї загиблих отримують великі компенсації. Це важливий економічний фактор».

Два дослідники погоджуються, що жодна країна світу не змогла б зазнати таких високих втрат у довгостроковій перспективі. Але доки Кремль має достатньо грошей для вербування нових солдатів, він може щонайбільше уповільнити агресію, а не зупинити її. «Російська економіка не така крихка, як вважалося раніше, частково тому, що вона все ще має великі резерви. Багато енергії продовжує надходити до Європи через так звані «реверсні потоки». Досі є деякі сектори економіки, які не підпадають під санкції, оскільки Росія тісно пов’язана зі світовою економікою. Зниження цін на нафту матиме глобальні наслідки», – каже Ферріс.

Галеотті зазначає зростаючий тиск на російську економіку, який рано чи пізно може вплинути на армію Путіна. Це також пов'язано з тим, що армія, ймовірно, вичерпає свою зброю радянської епохи до наступного року, а нове спорядження коштує дорожче. «Ми на межі стагфляції. Можливо, вже до кінця року, але не пізніше 2026 року. Ціна війни для простих людей зросте; питання в тому, коли виникнуть протести».

Навіть якщо більшість людей у ​​Росії, ймовірно, більш-менш погодяться на війну, якщо виникне дефіцит поставок, тиск, ймовірно, зросте.

Емілі Ферріс зовсім не впевнена, що повалення Путіна також призведе до завершення кампанії в Україні:

 «Переворот, ймовірно, супроводжуватиметься громадянською війною. У такому разі важко уявити, як війна може продовжуватися. Але впорядкований перехід влади, ймовірно, приведе до влади когось дуже схожого на Путіна, створивши систему, яка сама себе відтворює».