У перший день після майже чотирьох років російського полону Назарій Далецький прогулявся невеликим цвинтарем свого села Великий Дорошів та подивився на власну могилу. Про це пише The New York Times.

Кілька тижнів тому Далецького та десятки інших було звільнено в результаті обміну військовополоненими. Він дізнався від українського офіцера, що помилка ДНК змусила його родичів три роки тому поховати останки, які вони вважали його власними. На папері, за словами офіцера, Назарія Далецького більше не існує.

У неділю 46-річний Назарій Далецький стояв над його ж могилою, однією з кількох десятків у відкритому полі. Шість прапорів прикрашали камені на честь солдатів, загиблих на війні. Сьомий прапор, що позначав його власну могилу, було знято, як і останки поки що невідомого солдата всередині. Після розкопок залишилися купи землі.

«Не кожен має можливість побачити власний похорон і дізнатися, хто найбільше плакав за тобою», – сказав Далецький.

5 лютого, у день його повернення до України, його матері, 72-річній Наталії Далецькій, зателефонували. Староста села знав про це і пішов до Наталії додому, щоб зняти цей момент. Її племінниця Роксолана була там і першою взяла слухавку, кричачи від щастя.

Коли Роксолана вимовила вголос ім’я Назарія Далецького, його мати закрила обличчя руками, попросила телефон і сказала:

«Боже мій, як довго я чекала на тебе, моя дорогоцінна дитино».

Назарія Далецького взяли в полон російські війська у травні 2022 року, коли він та його товариші намагалися утримати позиції на сході України. У полоні його регулярно били, і він втратив 15 кілограмів.

Тривала війна, яку веде Росія, перевантажила українську систему ідентифікації загиблих солдатів, кількість яких, за оцінками дослідників, перевищує 100 000. Результати аналізів ДНК часто надходять повільно, а морги переповнені

Що ж до тих, хто перебуває в російському полоні, Москва не надає точних списків. Український уряд стверджує, що в кожному обміні полоненими є ті, хто числиться зниклим безвісти.

Але це перший випадок, коли солдат виявився живим після того, як його родина провела його похорон. Український уряд визнав помилку та заявив, що родині не доведеться повертати виплату, отриману як компенсація за втрату.

Щоб Назарій Далецький офіційно відновив свою особу, суд тепер має визнати, що він живий.

Його довга подорож додому почалася в лютому, коли він сів в автобус разом з іншими військовополоненими та був доставлений до України. Переглядаючи список, український офіцер зачитав кожне ім'я вголос, відмічаючи їх одне за одним. Усі, крім Далецького. Натомість офіцер махнув йому рукою, щоб він встав з автобуса. Він уважно подивився на Назарія Далецького, а потім на його фотографію на телефоні.

«Він знову подивився на мене і сказав: «Вітаю — ви воскресли з мертвих», — сказав Далецький.

Почувши від офіцера про власний похорон, Назарій Далецький повернувся на своє місце, блідий, як привид.

У травні 2022 року, через три місяці війни, матері Назарія Далецького повідомили, що він перебуває в полоні. Через рік співробітник поліції з Харкова, зателефонував і повідомив, що генетичний тест знайдених останків на 99 відсотків збігається з її власною ДНК.

Вона відмовлялася в це вірити. Вона не могла зрозуміти, як тіло опинилося на українській землі, якщо її син був у російському полоні. Харківська чиновниця попередила, що якщо вона не визнає результати, останки будуть поховані як невпізнане тіло.

Наталія Далецька сказала, що вірить у ДНК.

«Я часто дивлюся розслідувальні серіали по телевізору», – сказала вона.

Однак сумніви не полишали її. Тест ДНК не виявив збігу з дочкою Назарія Далецького.

«Мабуть, поліцейський сказав, що, можливо, вона не моя», – сказав Назарій Далецький.

Коли Наталія Далецька пішла забирати тіло, яке, як їй сказали, належить її синові, вона попросила показати їй щось із того, що від нього залишилося. Їй сказали, що там нічого немає, крім обвуглених останків та попелу.

На його похороні люди запитували: «Ви впевнені, що це він?» Вона намагалася відкинути будь-які сумніви. «Якби я так думала, я б збожеволіла», – сказала вона.

Наталія Далецька дізналася минулої осені, що її син може бути живий, коли двоє солдатів повернулися з полону та сказали, що бачили Назарія Далецького у в'язниці.

 Коли Назарій Далецький нарешті повернувся додому в неділю, десятки людей заповнили площу біля сільської ради. Він виглядав щасливим і спантеличеним. Коли люди шикувалися в чергу, щоб обійняти його, вони питали, чи пам'ятає він їх.

«Та годі ж, мене не було лише чотири роки», – сказав він, і натовп засміявся. Люди перешіптувалися: «Він схожий на Назара? Це справді він?»

Після цього Назарій Далецький взяв матір під руку, і разом зі своєю великою родиною — племінниками, двоюрідними братами, тітками та дядьками — вони пішли додому. Стіл накрили, а діти бігали по будинку. «Гей, бабусю, у Назара тепер два життя!» — кричав його 9-річний двоюрідний брат Гнат.

 «Тепер ми святкуватимемо його день народження 5 лютого», – додала мама, маючи на увазі день, коли син вперше зателефонував їй після тривалого полону.

У кімнаті, де Назарій Далецький зараз сидів сонячної неділі, серед шуму та пісень, три роки тому у скорботній самотності спочивала його труна. Ті самі люди, які оточували його зараз, були там і тоді, підтримуючи його матір. Вона сиділа біля труни, плакала та дивилася на пам'ятну фотографію свого сина, яку пізніше спалить.

Нагадаємо, під час обміну полоненими 5 лютого 2026 року до України повернувся Далецький Назар, житель с. Великий Дорошів, якого вважали загиблим ще з вересня 2022 року. У травні 2023 року рада інформувала, що мужньо виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув солдат Назар Федорович Далецький 25.09.1979 р.н., мешканець с. Великий Дорошів. Похорон Назара Далецького з усіма військовими почестями в його рідному селі Великий Дорошів відбувся у 2023 році. У 2024 році громада опублікувала зображення воїна з датою загибелі 25 вересня 2022 року, дата народження - 25 версеня 1979 року.