Війна — це випробовування для сильних. Сильних тілом і духом. Саме тому так важливо вміти акумулювати свою енергію і розумно розприділяти її.

Чи є ще в українців запас міцності й наскільки його вистачить? Ці питання сьогодні турбують кожного. Попереду зима, яку в Україні важко назвати лагідною (крім, вочевидь, південних регіонів), а що вже казати про воєнну зиму?!

Якщо українці вистояли перші дев’ять місяців, то не зламаються й надалі. Головне — це методична, системна робота на фронті і в тилу. Так вважає керівник волонтерської організації «Ukrainian Drive Power» Сергій Гулик.

117 авто поїхало на передову завдяки зусиллям його команди. Для того, щоб конвеєр не зупинявся працює десятки людей різних професій: водії, менеджери, автомеханіки, керівники бізнесів і т. д. Тільки закінчується один цикл, коли авто доправляють бійцям на фронт, як починається нова робота з купівлі, ремонту, перевезення автомобілів.

Сьогодні маємо змогу зазирнути за лаштунки цього процесу і поспілкуватись з «драйверівцями». Ми їдемо з Сергієм Гуликом, керівником волонтерської організації Ukrainian Drive Power на автосервіс, на якому нас уже «чекає» авто, яке пригнали з Англії. Завтра воно поїде до хлопців на передову, але перед цим його мають добре підрихтувати.

Це мешканці інших країн йдуть у відпустку, щоб відпочити, відволіктись від буденності. А українці, як от Сергій, бере відпустку, щоб більше часу присвятити волонтерським справам.

Власник майстерні Ігор діагностує, що в авто є деякі огріхи, які треба підправити, але нічого критичного немає. Чи встигнемо, — хвилюється Сергій, бо треба ще пофарбувати авто в колір хакі? Ігор відкладає інші справи і береться з помічниками до роботи. Його брат на війні і допомога армії для нього — справа честі. «У них там свій фронт, у нас — свій!», — каже впевнено.

Все почалось ще з часів Майдану. Хлопці були активними учасниками революції Гідності, з початком війни — волонтерами. Ще тоді почали переправляти бійцям автомобілі, а після 24 лютого лише подвоїли темпи роботи. Тоді й народилась назва «Ukrainian Drive Power».

Попри свою основну роботу, кожен член організації щоденно працює на перемогу. Схема чітка і відпрацьована, хтось везе авто із закордону, хтось фарбує, ремонтує, завантажує допомогою, а далі — далека дорога на фронт. І тільки завершився один цикл, як починається підготовка до наступного. І так без зупинки.

«У нас виїзди відбуваються що три тижні, — розповідає Сергій. — Буває, що тебе там вже чекають, а якісь непереборні процеси ще не відпускають. Оте відчуття, що тебе там чекають, ти вже гориш, воно розриває просто. А потім, коли вже зустрічаємось з хлопцями, передаємо посилки, роздаємо, все, що маємо, отримуємо відчуття виконаної роботи, що зроблено ще один крок для спільної мети. У нас є традиція, перед від’їздом нас благословляє капелан отець Віталій. Маємо духовну опіку з його боку». 

Волонтерська організація «Ukrainian Drive Power» від початку повномасштабного вторгнення перевезла на фронт уже 117 авто! Це автомобілі, які члени організації самі купили і передали, а також й ті, що перегнали на прохання друзів, які також допомагають фронту.

Керівник ініціативи Сергій Гулик розповідає, що спочатку намагались рахувати авто і мріяли хоча б про тридцять, а коли перевалило за п’ятдесят, збились з рахунку і перестали вже їх рахувати.

Перед поїздкою автомобілі завантажують усім необхідним — ліками, продуктами харчування, одягом, цигарками, індивідуальними посилками від рідних.  

«В одній поїздці я запитав знайомого військового: «Може ми до вас?», маючи на увазі піти воювати. Нащо він категорично відповів: «А як же ми тоді без вас? Хто буде нам допомагати з машинами, аптечками, продуктами?».  І я зрозумів, що в кожного з нас своя місія на цій війні. Але якщо покличуть, я готовий.

За словами Сергій Гулика, основною можливістю передачі авто є лист-запит від військової частини. Цей лист має мати продовження — акт-прийому-передачі, на основі якого військова частина ставить авто на свій баланс.

«На початку ми не розуміли ресурс, який був потрібен і стояло питання, де його взяти? Найперше, що зробили — самі організували перші кошти, тобто тим гуртом, який в нас був. Кожна поїздка емоційно дуже допомагає. Бо, якби ми зациклювали процес тут, на місці, було б значно складніше. У нас навіть є «конкуренція», хто поїде, бо багато охочих. Жартуємо, що будемо вносити «членські нарахування.

Звичайно, дуже болісно переживати втрату друзів. Ми віддавна товаришували з Іваном, позивний «Болград». Він просив перегнати до його підрозділу автівки і ми це зробили. Іван жартував, ну що ти мені привіз? Ми показували — ось аптечки, продукти, цигарки, а він — а коли привезете мені львівського пива? І вже наступного разу купили пива, ледве його знайшли, була вже комендантська година, але Івана воно вже, на жаль, не потішило. Він не зміг виїхати з позицій, а наступного дня дізнались, що його вже немає…

У таких непростих ситуаціях розумієш, що треба робити ще більше. Бо наша допомога може врятувати чиєсь життя, адже не секрет, що на передовій машини — часто евакуаційний транспорт». 

Олег Пристаяк. «Наш процес починається з того, що ми опрацьовуємо запити, у нас є «Telegram»-канал і «Facebook»-сторінка. Я перебрав на себе функцію комунікації з людьми, яким потрібно допомогти.  

Автомобільна тематика характерна більшій половині хлопців, які залучені в нашу спільну справу. У нас є яскраво виражений лідер — Сергій, і, відповідно, ми  вже всі йому допомагаємо, хто чим можемо. Питання коштів відходить на неосновний план після того, коли ти бачиш все, що там відбувається і які задачі виконують ті авто. Ти готовий зробити все, щоб тільки та машинка швидше потрапила на передок. Більшість людей нас уже знають і довіра була напрацьована попередніми нашими стараннями. 

Ми від початку розуміли, що без допомоги інших волонтерських організацій нам не впоратись. Відтак, маємо допомогу від партнерів — пальне на дорогу, медикаменти від західних партнерів, але найголовніша наша опора — українці, бо кожна гривня важлива».

Анастасія Білик. «Я в цій організації відносно недавно. Мій чоловік воює, а я волонтерю, за фахом лікар. Спочатку займалась переважно медикаментами, ми їх сортували, передавали потребуючим. Одного разу навіть пощастило поїхати в поїздку з хлопцями і у Краматорську побачитись з чоловіком, хоч це була дуже коротка зустріч.

По дорозі може траплятись різне: певні технічні моменти з авто, дозаправка, переїзди всіх блокпостів, зустріч з військовими, яким ми передавали ці авто. Це настільки пробирає до кісток, відчуття, що ти допомагаєш, ти бачиш, що справді щось робиш. Ми возимо не тільки авто, а й медикаменти, велика кількість харчів, цигарки, техніку, зарядні пристрої, кабелі.   

Я б хотіла з вернутись до людей, щоб вони не втомлювались від війни. Бо якщо ми змучимось, тил просяде і хлопці не зможуть отримувати все належне. Не тільки матеріальні якісь речі, а й духовну підтримку. Ми веземо не тільки речі, авто, ми й приїздимо з обіймами, розмовами, підтримкою, словами, що ми поруч, тільки скажіть, що вам треба, а ми з шкіри виліземо, але таки знайдемо. Ось у цьому і є наш феномен української сили — один за одного, брат за брата».

Для того, щоб зібрати ще більше коштів, «драйверівці» вигадували розіграш трофеїв, серед яких ПЗРК «Ігла», руснявий сухпайок і футболка, «Кава для ЗСУ», а нещодавно почався розіграш «Щаслива тачка» — приз «Стінгер», яким збили К-52 на сході. Так що долучайтесь до розіграшів, може саме вам пощастить виграти приз і допомогти нашій армії.

«UkrainianDrivePower»

Компанія «Вухо.Ком» Сергій Гулик Тамара Колесник Шумило Валерій Валера Романяк Олег Озимко Володимир Шарко Ігор Гулик Тарас Соляник Олег Пристаяк Олексій Губа Андрій Ревага Олег Сало Іван Галевич Ігор Глова Олеся Магадова Анастасія Білик «Нокіан шина» ТзОВ Роман Сподарик Мар’ян Сподарик Олег Музика Саша Будник Компанія «Де-техно» Михайло Гладун Володя Дацків Оля Гулик Компанія «Нетворкінг» Маріуш Блажейовскі Сервіс Галпідшипник Олег Кокор Сервіс «Нафтобаза» Ігор Іванців Автозапчастини «Lemberg parts» Іван Грига Сервіс «Молочна» Юра Курило Паньків Віталік Юра Кунинець Назар Мельник Сервіс Максим Максим Шаповалов Іван Одноріг Малярка «Renault» Михайло Багрій Андрій Штогрин Ромчик Бокало.