У селі Хабарище, у Ратнівському районі, Волинської області, яке найближче до Білорусі, людей майже не залишилося. Про це пише «ТСН».

«Хат 60 було, а в кожний хаті по 5 дітей, а тепер немає нічого. 11 хат лишилося, вимерло село, але багато наших сімей поїхали до білорусі, там підняли колхози. Дочка в білорусі живе, переживає, по Інтернету все дивиться, а ми мало спілкуємося», — розповіла місцева мешканка Надія Мартинець, яка прожила тут понад пів століття.

Пошти, магазину і церкви у селі немає. 

«Ніхто не думав, не гадав, що так може зробити їхній батько, піти на нас війною, щоб стравити нас із цього світу», — каже дід Михайло.

Річки і озера за два кілометри від села поділені навпіл з білорусами. 

До найближчого їхнього села — усього п’ять кілометрів. Річкою човнами пересуваються тільки прикордонники, іншим зась. Тут люди вже більше бояться не танків, а диверсантів, бо сховатися є де. Тому в цьому році місцевим обмежили доступ до лісу по ягоди та гриби.

У цьому селі телебачення було або білоруським, або російським, українські вежі не добивали. Зараз трохи ситуація змінилась на краще. Діду Миколі — 88 років, і про навчання білорусів під кордоном дізнався з українського телебачення, але не вірить, що вони сюди посунуть. 

«Вони сюди не підуть, я казав, що дали б мені якийсь автомат, то кілька тарганів забив би», — каже дідусь.

Він добре пам’ятає Другу світову — дід Микола каже, що тоді, що нині російські окупанти мало чим відрізняються, ті у 43-му були гірші за німців.

«Німець цивільних не бив, як ми тікали, вивозив село на білорусь, але не бив», — розповів чоловік.

Попри загрозу з півночі, місцеві не виїздять, але з страхом поглядають на сусідні вже не наші ліс та річку і готуються до зими. Урожай зібрали, дровами і ліками запаслися.

«Боїмося і в день хати замикаємо, здається, танки підуть, боїмося», — кажуть люди.

Нагадаємо, у РНБО оцінили ризики наступу з боку білорусі.