Військовий з позивним «Туз» разом із побратимами звільняли Запорізьку землю. У селі Роботине, над яким лише днями замайорів український прапор, боєць дістав тяжкі поранення. Його евакуювали до військового шпиталю, де медики зробили все, щоб він жив. Із кулею в серці, простреленим передпліччям і ногами, захисник вижив заради трьох своїх доньок. Із лікарями та військовим поспілкувались кореспонденти ТСН.

Олександр – штурмовик, один з тих, хто відвойовував село Роботине. Під час штурму позицій ворога був тяжко поранений. Розповідає, що росіяни крили наших захисників всім, що мали на озброєнні.

«Вони повилазили, почали нас обстрілювати, почався артобстріл і гранатами закидувати почали... Дрончики. Одного вбили, мене поранило, я впав, як зміг наклав турнікет», – розповідає Олександр «Туз».

Півтори доби, каже чоловік, разом із побратимами евакуйовувались. Спочатку йшов сам, згодом сили забракло.

«Я кілометрів 5 йшов, напевно у стані афекту, а тоді вже не зміг. Мене хлопці вже почали нести. Повзли, бігли по бліндажам, в кожному бліндажі нас крили жостко, але доповзли», – пригадує військовий.

Із вогнепальним переломом передпліччя, травмами ніг та кульовим пораненням Олександра доправили до військового госпіталю. Першими його прооперували травматологи.

Кулю в серці військового знайшли за допомогою медичного магніту . Вона увійшла через шию і застрягла у грудній клітині.

На третю добу стан Олександра стабілізувався. Він зміг вставати з ліжка та ходити. Каже, вижив завдяки його трьом донечкам, які чекають на нього вдома.

Військовий родом з Дніпропетровщини, працював на хлібзаводі. Після загибелі рідного брата пішов добровольцем на фронт.

«Він від самого початку, з 2014 року воював, в Бахмуті його вбили, ну а я вирішив іти хлопцям помагати», – розповідає боєць

Після реабілітації Олександр планує повернутись до своєї бригади.

Каже, у війську знайшов справжніх друзів, яких не було у мирному житті. Тому відвойовуватиме кожен сантиметр нашої землі разом із ними.