У середу, 11 вересня, у Львові попрощаються з військовослужбовцями Ігорем Саганом, Олександром Андрієнком та Романом Сидором, які загинули від рук російських окупантів, захищаючи Україну.

Як повідомили у ЛМР, чин похорону захисників розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, опісля відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. 

Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.

Ігор Саган (03.08.1981-27.01.2023) Львів’янин.

Навчався у Середній загальноосвітній школі № 99. Після завершення навчання здобув професію заготівельника верху взуття у місті Львові.

Працював за фахом на місцевому приватному підприємстві. Також займався приватним підприємництвом. За словами клієнтів Ігоря Сагана, у нього були золоті руки.

Свій вільний час присвячував рибальству і грі у футбол, обожнював відпочинок на природі. Рідні кажуть, що він був надзвичайно добрим і справедливим, чудовим батьком і чоловіком, мав багато друзів та колег, які поважали його за винятковий професіоналізм.

Із початком повномасштабного вторгнення росії вступив до лав 46-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Ігоря Сагана залишились батьки, дружина, донька та сестра.

Роман Сидор (26.11.1974-04.09.2024) Львів’янин.

Навчався у Ліцеї «Сихівський» Львівської міської ради. Здобув вищу освіту у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво».

Після завершення навчання працював за фахом. У вільний час активно захоплювався футболом, риболовлею та грою в шахи.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист України від окупантів до складу 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго Сухопутних військ ЗСУ. За особисту мужність був нагороджений заохочувальною відзнакою Міністерства оборони України – медаллю «Лицарський хрест». Був відданий своїй країні та побратимам, з якими разом виконував бойові завдання.  

У Романа Сидора залишилися мама, сестра з родиною, хрещена мати, двоюрідні брати та сестри. 

Олександр Андрієнко (21.01.1981-01.09.2024) Народився у Львові. У 1988 році родина Андрієнків переїхала на постійне проживання до Латвії.

Після закінчення 9-го класу Олександр разом із батьками повернувся до Львова. Тут здобув професійно-технічну освіту.

Після завершення навчання працював у Товаристві з додатковою відповідальністю «Львівський маяк». У 2017 році закінчив курси іконопису в Українському католицькому університеті. За словами рідних, був художником від Бога.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від окупантів. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності Батьківщини у лавах 103-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони ЗСУ.

У Олександра Андрієнка залишилися мама, син, брат, двоюрідний брат і сестри, племінники та тітки.