Сьогодні п’яті роковини кривавого теракту під Волновахою (фото, відео)

Опубліковано 13 Січня 2020 о 11:00

У січні 2015 року, 13 числа, під Волновахою на Донеччинні терористи під керівництвом кадрових російських військових обстріляли мирних мешканців. У роковини трагедії пригадаймо тих, для кого рейс за маршрутом Златоустівка — Донецьк став фатальним. Про це пише 5.ua.
 
12 осіб загинуло і 19 — дістали поранення. О 14:25 год. по пункту контролю, на якому проходив перевірку автобус “Златоустівка-Донецьк” терористи випустили 88 некерованих снарядів із реактивних артсистем БМ-21 “Град”. Один зі снарядів, запущених із окупованої території, вибухнув за 12 метрів від пасажирського автобуса.

Той обстріл зафіксувала камера спостереження, встановлена на пропускному пункті.

Анастасія Бойко, Донецьк: “Я збиралася їхати з Донецька в Маріуполь у справах. Вранці, 13 січня, пішла на автовокзал “Південний”, хотіла купити квитки на цей же день, але вільні місця були тільки на денний автобус, який йшов близько двох годин дня. Я подумала і вирішила, що мені це незручно, і взяла квитки на ранковий рейс на наступний день. Увечері телефон почав розриватися: дзвонили всі друзі та знайомі. Питання у них було одне: “Ти жива?”. Я спочатку не зрозуміла… Прочитавши про трагедію під Волновахою в інтернеті, мало не зомліла: саме під час обстрілу я могла би їхати там в автобусі. Мама досі вважає, що мене врятував Бог”.

Ірина (ім’я змінено), Макіївка: “Мені дали банківські картки сусіди, які самі вже нікуди не можуть їздити. Я зняла гроші і сіла в той злощасний автобус. Коли під’їхали до блокпоста, автобус сильно труснуло. Пам’ятаю чиїсь крики “Виходьте швидше!” і обличчя мертвої жінки, яка сиділа переді мною. Інше — як в тумані… Сильних поранень у мене не було, з лікарні після обстеження мене забрали сестра з чоловіком. Пам’ятаю, гроші я привезла. Як вони у мене не випали і ніхто їх не витягнув?”.

Ольга Кукуюк, Шахтарськ (під Волновахою втратила батька, була поранена): “Мені поранило плече і руку. Дотепер у тілі залишилися уламки. Коли все сталося, ми з батьком були в автобусі. Почули свист і відразу — вибухи. Усі присіли, а тато мене ще нахилив нижче. Автобус сильно трусило, уламки скла літали, хоча тривало все не більше секунди. Батька поранило, він помер у реанімації”. Жахи мучили жінку кілька місяців: “Навіть коли не спала, я закривала очі і перебувала в тому автобусі”.

Після розстрілу терористами пасажирського автобуса на блокпосту під Волновахою інтернет-мережею поширився флешмоб “Я — Волноваха”. Трагедія зібрала людей на мирні акції у багатьох українських містах.

Результати розслідування тоді встановили, що причетними до обстрілу українського слокпосту були полковник ЗС РФ Олексій Синельников (позивний “Захар”) та Юрій Шпаков — громадянин України, колаборант, т. зв. “військовий комендант” окупованого міста Докучаєвськ.

У ході розслідування було перехоплено службові телефонні розмови згаданих осіб. А також розмови із членами їхніх сімей у день обстрілу.

— Да, зая.
— Все нормально.
— Блокпост разнесли в хлам “укроповский”. За пацанов отомстили.
— Разнесли? Мои умнички.

Чужі імперські амбіції дорого коштують українському народові. Із тими, хто заражений вірусом російського всевладдя, неможливо домовитися. Їх можна лише перемогти.

І перемога — обов’язково за Україною…

Усі оперативні новини на нашому Telegram-каналі Приєднуйся!

 

 

СТЕЖТЕ ЗА ОПЕРАТИВНИМИ НОВИНАМИ У TELEGRAM ТА INSTAGRAM