Сьогодні, 14 листопада, у Меденицькому професійному ліцеї відбулася зустріч зі звільненим з російського полону моряком Андрієм Оприском. Про це пише Варта1.

7 вересня, Андрія Оприска і ще 23 моряків було звільнено з полону. Андрій проживає на Львівщині, у селі Надітичі, Миколаївського району, і з радістю погодився зустрітися з молоддю.

Привітали моряка директор Мединського професійного ліцею Василь Лужецький, головний спеціаліст департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації Марія Саврук та учні ліцею. Опісля, моряк у невимушеній обстановці поспілкувався з учнями, які навчаються у ліцеї. Він розповів про своє життя, дитинство, полон, повернення додому та плани на майбутнє.

«У дитинстві попав на море, побачив море і любов на все життя. Ціле життя мріяв про море, займався різним бізнесом, дурницями, але всеодно життя вело по морю. Навіть трошки пізно, але я здійснив свою мрію. Зараз ви вчитеся то не поступайте вчитися туди, що вам не миле, то всеодно буде не ваше. попробуйте зрозуміти, що то є ваше і от тим займайтеся, щоб робота була способом життя. Не бійтеся міняти щось в своєму житті», — звернувся до учнів Андрій Оприско.

Моряк, наразі, є старшим матросом, однак буде проходити курси, щоб стати морським офіцером — лейтенантом.

«Додому послав листівку з Різдвом і мені приходить відмова від керівництва тюрми, що листівка не може бути відправлена тому що вона може містити таємницю Російської Федерації. Я не думав, що Різдво 7 січня, то таємниця державна», — згадав моряк про листування і зв'язок з рідними.

Окремо, Андрій Оприско відзначив українських волонтерів, які постійно передавали речі та російських волонтерів, які приносили ті речі та дуже сильну підтримку від родини та чужих людей, які писали з цілої України, з діаспори та всього світу. Важливість підтримки моряк описав так: «Таке відчуття, що ти правий, за тобою стоять всі люди і тобі легше».

«На суди їздили з рецедивістами, вони нам кричали »Слава Україні« і »Привіт українським морякам«. Нас приводили на допит, то весь слідчий відділ збігався, щоб просто на нас подивитися», — розповів Андрій.

«Лефортово то є елітна тюрма, там сидять олігархи. Охорона нормальна, вони просто роблять свою роботу. Я їм казав, що ми ще за вами прийдемо і ви за все відповісте. Я бачив тих наших хлопців, Сенцова, вони в Лефортово були, вони сиділи по 4–5 років, ні за що фактично. 90 % сусідів по камері були »стукачі«. Найбільшим задоволенням була прогулянка, бо ми там могли рухатися і спортом займатися. Там поле 4 на 2 метри, я набігав там 400 км, один круг — 10 метрів. Ми старалися себе чимось зайняти, є час, щоб його з користю зайняти, іспанську мову підівчив, читав книжки», — розповів учням про тюремне життя.

Учні цікавилися у моряка чи було страшно і чи він відчуває себе Героєм, на що моряк відповів: «Страшно не було, були якісь нові враження, що то як кіно, а ти як головний герой і на себе дивишся. Я і хлопці дуже прекрасно справилися, як на навчаннях. То що взяли в полон, ми нічого не боялися. Ми за 15 годин, з 5 ранку до 22 вечора їх за ніс водили і вони не могли нас зупинити. Я себе не вважаю Героєм, я вважаю себе нормальним мужчиною. Я рахую, що нормальний мужчина поступив б на моєму місці так само. Я немаю зіркової хвороби. Я маю задоволення, що я пройшов цю ситуацію, випробував на собі. Я звичайна нормальна людина».

Цікава історія з російськими волонтерами, ті що передавали речі морякам: «На останній суд їдемо, нас заводять в автозак, тут такий маленький хлопчик приходить, подає руку »Здраствуйте, а я вас знаю«, я його питаю звідки він нас знає, він каже »Я вам передачки носив«. В них 17 серпня були заворушення у Москві і хлопця загребли, дали 4 роки. Ми потім були в Одесі в госпіталі, прийшов його адвокат і сказав, що нема кому носити передачі хлопцю, то ми скидалися грошима, щоб йому передачі передати».

Учні поцікавилися, чи відчуває себе щасливим Андрій Опрско: «Я щасливий, що двоє дітей маю, вже дорослих. Я щасливий, знайшов себе у житті, мені подобається бути військовим.»

«Робили салати, то була імпровізація, починали і не знали чим той салат закінчиться. Назви салатів, дивилися телебачення і там щось розказують про переходяще знам'я, то назвали салат »Переходяще красне знам'я«, дивилися »Муз-ТВ«, там приходив Кіркоров, Крутой я кажу »Вони що ще живі?«, то назвемо салат »Он видел Ленина« і цілий день сміялися з того салату. Називали »Кім Чем Ином« салат, ми робили корейську моркву і там щось не вистачало, ну то вже не корейська морква, то назвали салат »Кім Чен иИн«. Розважали себе як могли. Час швидко йшов, ми себе займали так, що нам не ставало навіть дня. Там чим можна зайнятися: побігав, там футболку і білизну поправ, прибирали, читали, вправи по математиці згадували, карту зоряного неба з кооординатами згадували», — з надзвичйно позитивним гумором моряк поділився інформацією з дітьми. 

«То, ще тільки все починається, то ще тільки початок не треба розслаблятися, там сусід не такий простий. навіть, якщо воно закінчиться, нам весь час треба бути напоготові, бо то є шакал», — резюмував Оприско.

Наприкінці зустрічі учні ліцею презентували звільненому моряку Андрію Оприску власноруч випечений торт у вигляді корабля. Уже в цю суботу після відпустки моряк поїде в Одесу на службу.

Фото та відео: «Варта1»